Загально відомі уступи послання святого апостола Павла, в яких говорить про харизми Святого Духа. З них сходить великий апостол до того пречудового гимну про Божу любов.
А про харизми пише так: “Є різниці й між служеннями… і також різниці між діленнями, але Бог є той самий, що есе в усіх ділає… Одному дасться Духом слово мудрости, а другому слово знання тим самим Духом, іншому віра тим самим Духом” (І Кор. 12,5-9). Щоб коротко зібрати науку отців про харизми, скажемо, що загально вважають, що вони нічим не причиняються до освячення душі, що вони є чоловікови дані не для його користи й добра, а для добра Церкви, і що можуть находитися в душі і без освячаючої Божої благодаті. Щоб їх відрізнити від освячаючої Божої благодаті, називають їх ласками, даними даром, себто лише даром. Назва досить неточна, бо кожна благодать мусить бути дана даром, за словами апостола: “Коли ж по ласці, то вже не з діл [себто не по заслузі], бо ласка не була б уже ласкою” (Рим. 11,6). Кожна благодать є дана даром, поміж ними є та різниця, що одні ласки роблять душу святою й Богові милою, а друга буває дана тільки для інших і не робить душі ані святою, ані Богові милою. Щоб ту різницю висловити, людська мова не находить іншого ядерного висказу, як тільки у назвах – ласка, що робить святим, і ласка, що лише даром дана. Ті ласки, лише даром дані, по святому Павлу, мають служити до проявлення Святого Духа. Вони є маніфестацією Святого Духа на користь інших (І Кор. 12,7). А що той дар Святого Духа не міг би вийти на користь інших інакше, як тільки через мову обдарованого, тому й апостол називає його “словом”.
Як першим апостолам і ученикам Святий Дух проявився і даром бесіди в користь слухаючих у день П’ятидесятниці, так само в первісній Церкві, може, частіше, але і в наших часах взятий Дух може на користь Церкви дати людям дар мови, який буде в тому, що їх мова стає успішною для людей.
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень