Загально відомі уступи послання святого апостола Павла, в яких говорить про харизми Святого Духа. З них сходить великий апостол до того пречудового гимну про Божу любов.

А про харизми пише так: “Є різниці й між служення­ми… і також різниці між діленнями, але Бог є той самий, що есе в усіх ділає… Одному дасться Духом слово мудрос­ти, а другому слово знання тим самим Духом, іншому віра тим самим Духом” (І Кор. 12,5-9). Щоб коротко зі­брати науку отців про харизми, скажемо, що загально вважають, що вони нічим не причиняються до освячен­ня душі, що вони є чоловікови дані не для його користи й добра, а для добра Церкви, і що можуть находитися в душі і без освячаючої Божої благодаті. Щоб їх відрізнити від освячаючої Божої благодаті, називають їх ласками, даними даром, себто лише даром. Назва досить неточ­на, бо кожна благодать мусить бути дана даром, за сло­вами апостола: “Коли ж по ласці, то вже не з діл [себто не по заслузі], бо ласка не була б уже ласкою” (Рим. 11,6). Кожна благодать є дана даром, поміж ними є та різниця, що одні ласки роблять душу святою й Богові милою, а друга буває дана тільки для інших і не робить душі ані святою, ані Богові милою. Щоб ту різницю висловити, людська мова не находить іншого ядерного висказу, як тільки у назвах – ласка, що робить святим, і ласка, що лише даром дана. Ті ласки, лише даром дані, по свято­му Павлу, мають служити до проявлення Святого Духа. Вони є маніфестацією Святого Духа на користь інших (І Кор. 12,7). А що той дар Святого Духа не міг би вийти на користь інших інакше, як тільки через мову обдаро­ваного, тому й апостол називає його “словом”.

Як першим апостолам і ученикам Святий Дух про­явився і даром бесіди в користь слухаючих у день П’ятидесятниці, так само в первісній Церкві, може, час­тіше, але і в наших часах взятий Дух може на користь Церкви дати людям дар мови, який буде в тому, що їх мова стає успішною для людей.

1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів.Із праці Митрополита Андрея Християнська праведність”

365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень