Але як любити?
Та легко було б так людей любити, коли б вистарчали тут самі тільки слова! Але самі слова не вистарчають! Тут треба ще й діл любові! “Дітоньки, не любіть словом, ані язиком, а ділом і правдою!” – мовить святий Йоан (1 Йо. 3,18).
Свою християнську любов треба ділами доказувати! Всяке тут говорения пусте, коли за ним не йдуть діла!
А ще пустішим є запевнювання про любов, коли противляться йому діла.
Любов полягає в цьому, щоб бажати другим добра і, оскільки це можливе, причинятися до нього. Хто правдиво любить, той дбає про других, їх добро лежить йому на серці.
Приклад. Щоби представити нам справжню любов, оповідає Ісус Христос таку притчу (Лк. 10, ЗО): Один чоловік, їдучи з Єрусалима до Єрихона, впав по дорозі в руки розбійників. Важко побили його, обдерли, ограбували та напівживого полишили на дорозі. Переходив тією дорогою фарисей, поглянув на нещасного – та й пішов далі. Так само зробив жидівський священик і левіт. Третій надійшов цим шляхом самарянин. (А треба вам знати, що в цьому часі самаряни жидів, а жиди самарян страшно не любили, просто не могли себе стерпіти). Але як тільки поглянув самарянин на пораненого жида, то зовсім не зважав на те, що це жид! Мерщій підніс раненого, змив його рани, намастив та обв’язав їх, всадив на свого осла і відвіз до найближчої гостинниці. Тут віддав його господареві гостинниці в опіку, заплатив за нього та прохав старанно зайнятися ним, доки ранений цілковито не вилікується. Та ще й обіцяв цьому господаре- ви повернути все, що видасть на нього.
Ось діло милосердя! Ось діло любові! Скільки ж довкруги нас усякої біди й терпіння, скільки нагоди до такої любові!
А хто живить у серці християнську любов, той по можності старається зарадити тій нужді та втерти сльози тих, що плачуть. Якщо не може дати більшої милостині (бо сам, наприклад, мало що має), нехай принай- менше дасть кусок хліба чи склянку води, принайменше добрим, теплим словом нехай потішить, своє співчуття викаже та радою, а то й ділом нехай допоможе!
1901 р., січня 4, Станіславів, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних “Найбільша Заповідь”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень