Усі люди – це браття і сестри Ісусові. А Ісус Себе ставляє в місце Своїх бідних братів і сестер. Може, скажете, що цей і той не заслугує на вашу поміч і ваше милосердя. Але чи не заслугує Ісус? “Що ви одному з найменших учинили, це ви Мені вчинили“. Хто ж Ісусови відмовить свойого співчуття? Хто ж Його не пожалує? Хто ж Йому не поможе?
Прислухаймося ще іншим словам і науці нашого Вчителя і Спасителя. Уже має Він умерти за нас, Своїх братів і сестер, і по Своїм воскресенню відійти з цеї землиці, де з людьми перебував, переходячи зі села до села і з місточка до місточка, всюди добро творячи. Говорить Свою послідну мову перед Своїми страстями і перед страшною смертю; прощається зі Своїми братами – і що Він каже на прощання? Каже такі дивні слова: “Нову 3аповідь даю вам, щоби ви любили один одного. І по цім сnізнають усі, що ви Мої ученики, коли любов матимете між собою” (Йо. 13, 34-35). Коли ми покажемо нашу любов до ближніх – любов не лише гарним словом, а передовсім любов нашими вчинками милосердя, – так тоді всі спізнають, що ми правдиві ученики й учениці Христа, спізнають, що ми віримо Христовій науці й за цею наукою йдемо. Най же це знам’я правдивих християн покажеться тепер на нас. Най усі бачать, що ми вірні Христовому слову. Чекає нас за це не лише честь від розумних людей, але передовсім слава і нагорода від Христа. “Що-небудь ви вчинили одному з цих Моїx найменших братів, це ви Мені вчинили”. Не забуде нам цего милосердя Христос, і Сам Він це нам прирікає: “Блаженні милостиві, щасливі милосердні, – бо вони помилувані будуть“.
1931 р., грудня 13, Львів. – Зі сnільного пастирського послання Митроnолита Андрея та Єпископату до духовенства і вірних “На поміч безробітним і вбогим”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень