Первісна Церква словом “подяка” назвала найсвятіше, невисказане Таїнство Христової віри – Пресвяту Євхаристію. Вправді, Євхаристією назвали Таїнство Господнього Тіла й Господньої Крові, мабуть, тому, що ми, бідні грішники, не маємо поза тим Пресвятим Таїнством ніякого способу дякувати Всевишньому за Його дари. Поза Христом і Йоrо благодаттю, що нам Таїнство дає, відлучені від Христа, ми не можемо і не вмісмо дякувати Богови. Не маємо навіть поняття, як треба, яка це важна річ Богови за все дякувати.
Люди без Євхаристії Таїнства є в повному значенні тих слів без Євхаристії-вдячности. Вони Богови не дякують, а, очевидно, через те є позбавлені великих Божих дарів, що на людей стягає Євхаристія-вдячність і Євхаристія Таїнство. Спробуйте жебракові дати милостиню. Якщо за дрібну і незначну милостиню жебрак відповість такою радісною подякою, як коли би був дістав великий дарунок, відразу схочете йому вдруге дати милостиню, і більшу, ніж за першим разом. Коли ж ми, будучи злими, уміємо “даянія блага даяти чадам нашим, кольми паче Отець наш небесний” вдячним людям буде давати обильніші й багатші дари. Тому, думаю, правильна подяка супроти Всевишнього Бога і Пресвятої Євхаристії має одну назву.
Подяка, так само як Таїнство, стягає на людську душу потоки благодаті з неба. Ці два поняття є так зі собою зв’язані не тільки установою первісної Церкви. Вже пророк Давид висказував гадку, яка, якщо не є натяком на пиття Господньої Крові, могла християн навести на цю думку. Святий Давид себе самого неначе питає: “Що віддам Єгові за всі Його дари”? – та відповідає: “Чашу спасення nрийму й ім’я Госnоднє призову”. А чаша спасення – чи ж це не чаша Пресвятої Євхаристії?
1936 р., січень, Львів. – Із пастирського послання Mumponoлита Андрея до духовенства і вірних з подякою за привітання на День святого Андрея
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень