Святий апостол Павло, представивши в 12-ій главі Першого послання до коринтян свою науку про духовні дарування, дані на користь Церкви, звертає нараз так несподівано в інший бік, що це мусить ввести нас у якесь здивування, яке переходить усяку гадку. Видавалося, що над читачами просто отворив небо, що зробив їх просто учасниками Святого Духа, а нараз зачинає нову могутню мелодію, на ціле небо вищу від всього того, що досі містилося в його пісні. Це пісня апостола про любов, це пісня над піснями. А представлене все в такій чудовій та величній формі, що цей уступ просто сяє небесним світлом та зо всіх уступів Святого Письма звертає на себе найбільше увагу. Справедливо говорив про себе апостол, коли казав, що в ньому говорив Христос. Слова тої пісні є виразно словами Христа, Христа прославленого, висказані з неба по Вознесенні на потіху, на піднесення, на радість людства. Ті слова Христа такі високі, як небо, такі широкі, як світи, й такі глибокі, як найбільші Божі тайни. Маючи ті слова хоч би лише повторити, а не беручися їх пояснювати, мається охоту клякнути й покірною, усильною молитвою випросити Божої мудрости, щоб ми “могли зрозуміти зусіми святими, що це і ширина, і довжина, і глибина, і висота, і пізнання любові Христа, що перевищає пізнання” (Еф. 3,18-19).
Бо очевидно: коли бесіда про любов, то передовсім про любов Христа.
Стаючи перед такими словами Христа у славі, стає зрозуміло, як треба надхнення Святого Духа, щоб слова, Святим Духом надхнені, бодай у частині, бодай трохи зрозуміти; бо хто ж зрозумів безконечну глибінь Богом над- хнених наук, як не сам один Божий Дух, що знає “те, що Боже”, і “просліджує навіть глибини Бога” (І Кор. 2,10).
“Змагайтеся про любов” та “держіться любові” (І Кор. 14, 1) – отеє дорога, яку апостол вказав вірним, дорога, вища від дару чудес та даріу пророцтв, вища від усякої мудрости та знання. У чому ж вища? Очевидно, вища в тому, що більше будує Христове Тіло, ніж пророцтво і дар чудес, яких уся творча сила полягає в будові Христового Тіла. Бо ціле об’явлення й наука Христа та ціла Церква мають лише одну ту найвищу ціль: будову Христового Тіла.
1937 р., травень-жовтень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Дар П’ятидесятниці”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень