1 січня

Бо не було, й по кінець Світу не буде, в історії люд­ського роду важнішої хвилі, ніж та, в якій Христос на­родився. Ця хвиля є основою цілого християнства. Від тієї от великої хвилі почалося безмірне діло милосердя і любови, – діло, довкруги якого скупчується цілісінька історія людського роду. В цій хвилі зійшло на Світ “Сон­це Правди“, – як це Христа Спасителя так називаємо в Богослужениях. Проміння цього Сонця, (- то значить Наука Ісуса Христа -) розбило темряву, в якій людський рід лежав від віків та просвітило його пізнанням Бога і Божих правд. А пізнавши правду, відкинули люди від себе поганські суєвір’я і змінили свої обичаї. І загріті те­плом цього Божого Світла, піднеслися до вищого і ліп­шого життя. Пізнали свою вищу ціль!

Зрозуміли, що сотворені вони не на те, щоб взаєм­но себе ненавидіти та жити у безнастанній боротьбі, – а щоб жити в любові ближнього. Що не живуть на те, щоб шукати тільки своєї приємности й розкоші, – щоб дого- джувати Своїм похотям і жадобам, – але що жити мають для вищих цілей, – то значить для сповнювання на цьо­му світі Божої волі та осягнення спасіння своїх душ.

І ми бачимо, як під впливом Христової науки зміня­ється цілий світ. Як зникають дикі звичаї і стають лагід­нішими, – як взаємні відносини людей опираються вже на чеснотах справедливости й любови, – як тиранія, що має за мету лише своє власне добро, помалу перетворю­ється на батьківську владу, завданням якої є добро підчи- нених і батьківська опіка над ними… Тому й не диво,, що люди, розуміючи саме величезну вагу всіх добродійств, які сплинули і спливають на них через Ісуса Христа, – з вдячністю і радістю згадують Свого Спасителя.

Навіть роки своєї історії числять від Христового Різдва, – так, як коли б перед тією хвилею й не існувало життя людства!.. Щороку обходять люди пам’ятку Його Різдва, – щороку наче наново оплесками вітають Його прихід! Тим способом заявляють Йому свою відданість, свою любов, свою вдячність! Тим способом визнають Його своїм Спасителем і своїм Царем.

1900 р., Вільшаниця. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних “На грані двох віків”

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МОЛИТОВ ЗА МИР

А коли молимося про мир для людства, то о скільки більше треба нам молитися про мир серед нашого на­роду, про мир внутрішній, про заперестання ненависти, роздорів, ворожнечі й – зі сльозами це говорю – крово­пролиття.

Коли нарід гине з голоду і посухи, треба заносити благальні молитви перед престол Всевишнього, щоби дав нам конечно потрібний дощ для здоровля, життя, для урожаю.

Світ гине з браку любові, гине з людської ненависти! Не переставаймо ж благати Всевишнього про обильні, теплі дощі Його святої благодаті з неба.

1942 р., листопада 21, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея “Не убий”