ДЕНЬ ПРОГОЛОШЕННЯ ЗУНР
Кожна важніша подія в житті одиниць, і родин, і ці. лої суспільности – народу – звертає думку й серця християн до Всевишнього Сотворителя неба і землі, бо від Його провидіння залежить доля і людей, і народів. Тому й усі національні річниці обходять християни молитвами й торжественними Богослужениями. Знають, що від благодаті Всевишнього і від Його святого благословення мають випросити собі кожний зокрема і цілому свому народови всі ті дари небесні, яких потрібно до всестороннього і щасливого розвитку всіх народних сил і прикмет і до благословенного розвитку духового й матеріяльного життя народу.
Удень 1 листопада зберуться по наших церквах українці, віруючі християни-католики, щоби перед престолом Всевишнього предложити свої молитви, подяки та прохання. Виславляючи передовсім усемогучу силу Спасителя нашого і Царя Христа, будемо складати Йому подяку за всі “даянія блага”і за всі “совершенні дари”, що задля заслуг Його життя і смерти спливають на наш нарід кожної днини. Будемо благати Христа Спасителя за милосердя для всіх тих, що терплять, будемо поручати Його милосердю душі всіх померших, а особливим способом тих, що поклали буйні голови на полях слави і сповненого обов’язку.
Церква й церковні установи стали практикою віків і, силою Божої установи, до того ступеня осередком життя та джерелом світла й сили, що навіть ті, котрі відчужилися від правди, яку Церква голосить, і від принципів, яких боронить, – у великі національні річниці стають у ряди з українцями-християнами і лучаться з ними як не вірою, надією та молитвою, то бодай зовнішньою приявністю в наших храмах.
Хвилина торжественних молитов і сердечних усенародних благань за милосердя зворушує часом і тих, що – чужі Христовій благодаті – все-таки оцінюють, чим є релігія і Церква для народу.
Однак бувають, на жаль, і люди, що до того ступеня затратили християнську віру і до того ступеня відчужилися від християнської думки, що в торжественну хвилину всенародних молитов приходять у наші храми, щоби святощі наші святотатським поведениям топтати.
З храму Божого і з храму молитви роблять арену крикливих і нерозумних політичних демонстрацій, якими зневажають Усевишнього та ображують християнські почування свого народу. Перед таким зловживанням нерозумних і засліплених, для яких Богослужения є тільки зовнішньою формою, а патріотизм полягає тільки на словах і криках, мусимо двері наших храмів замкнути.
1934 р., жовтень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних про релігійне вшанування національних річниць
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень