Дорогі мої браття! Вас – священиків, вас – вірних, а передовсім вас – усі невинні діти, прошу: помоліться усі разом зі мною за грішників, що жиють без Божої благодаті, за ту нещасну душу, що навіки пропадає. Бо не вміють і не хотять уміти сказати митареве слово: “Боже, милостив будь мені, грішному”. Може, вдасться нам усім разом виратувати ту душу.
“З довір’ям до Твого безконечного батьківського милосердя прибігаемо до Тебе в справі тої нещасної душі. Позволь нам пригадати Тобі, що Ти, Сотворителю світа, ту бідну душу сотворив на Свій образ і Свою noдo6y, і noкликав ії до життя ділом Своеї всемогучости, що було, одначе, і ділом Твого милосердя. Бо Ти nредвиджував множество гріхів тої бідної душі, але nостановляв заразом ужити мугутніх середників до її сnасення. З довір’ям до того милосердя пригадую Тобі, що Ти ніколи не хочеш смерти грішника, але щоб навернувся і жив. Ти так бажаеш сnасення грішників, що Свого Сина єдинородного дав для їх сnасення. З повним довір’ям, яке хотіли б ми зробити безконечним, nрибігаемо до Твого милосердя, Христе Сnасителю, що прийшов на сей світ грішників cпacти, і благаємо: cnacu і ту нещасну душу, котра так близько вічного осудження. У Твому милосерді Ти дарував тій душі надnрироднє життя благодаті у святому Хрещенні, та душа була Твоєю дитиною. Ти дав тій душі nізнати nравди Твого об’явлення, Ти дав їй чесноту віри, а з вірою і чесноти надії і любові. Через усі літа дитинства Ти давав тій душі черпатии надприродне життя і бути учасницею молитов цілої Твоєї вселенської Церкви. Ти nоставив її в тяжких, може, умовинах життя, вона, може, не мала доброго учителя, може, вже в молодеиих літах була зведена злим прикладом в смертельний гріх. З довір’ям до Твого милосердя, Боже, благаємо Тебе – не карай її чужі гріхи. Якщо по перших уnадках її сnовіді не були так звершені, що no них настуnить nоправа, то, може, більше не її вина, а вина обставин, злого прикладу, намови злих людей. Та бідна душа, nомимо своїх тяжких nровин, все-таки не раз, може, щиро каялася, прибігала до Тебе, як блудний син. В довір’ю до Твоєї доброти npuгадуемо Тобі ті хвилі nокаяння і прощення. Та душа була Твоєю і не раз сnовняла діла, приказані Твоїм святим законо.м. З довір’ям до Твого милосердя пригадуємо Тобі її милостині, її вияви любові ближнього, її молитви. Твоє безконечне милосердя вложило в ту душу стільки nрдці і трудів, Ти її стільки разів спасав, Ти стільки разів noкликував до нового надnриродного життя благодаті, Tи ту душу кормив Пресвятим Хлібом Євхаристії. Чи ж усі ті Твої дари мають марно nponaдamu? Чи ж допустиш до того, щоб в nекельний вогонь заnалася та нещасна душа, яку могло б спасти одно Твое слово? Правда це, признаемо, – так, як в житті кожного з нас, Ти і над нею не раз висказував то слово nрощення і спасення, і сотки разів як ми, так і вона легковажили дарунок сnасення і вертали у свої беззаконня. Ти нам простив і дав по літах боротьби жити християнським життям, бодай у тій мірі, що пам’ятаємо і дбаємо про вічне спасення. Та бідна душа на все те забула, вже від літ не сповідалася, гниє у гріхах, яких допустилась вже давно. Але чи то є причина, щоб Ти її, Христе Сnасителю, забув? Чи то єпричина щоб і Ти про ню забув? Чи то є причина, щоб і ми ню забули? Ми ж від неї не ліпші, одиноке милосердя Твоє відділяе нас від неї. B довірі до того Твого безконечного милосердя просимо: будь для неї милосердним, як Ти був для нас .милосердним. Твое ж милосердя nонад всіми ділами Твоїми. Сnасення такого грішника – більшим ділом, чим сотворення світа. Нещасна душа в ynopi свої.м гордить Твоєю благодаттю. Вилічити її з такого крайнього засліплення, вирвати з такого безбожного положення – то чудове діло 6езконечної любові”.
1944 р., квітня 3, Львів. — Із nастирського послання Митроnолита Андрея до духовенства і вірних на Великий піст “Про покаяння”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень