історія дня

Одного юнака, якого приятель запросив на своє весілля, здивувало, як багато осіб вітало молодят. Зауважив, що гості й родичі молодих вітали одне одного механічно, навіть не слухаючи сказане.

У старій церкві дуже високо висіло величезне срібне розп’яття. Дві особливості вирізняли його. Перша – це терновий вінець на голові Ісуса: був із золота, викладений коштовними рубінами.

Колись давно існувало село, в якому всі мешканці були вбогі. Зима у тих краях дуже сувора, і всі непокоїлися за вбогого дідуся: не мав у що вбратися, ходив у лахмітті. Потребував теплого светра. Та ніхто у цьому селі не мав двох светрів і також ніхто не мав грошей, щоби допомогти старенькому.

Вони побрались п’ятдесят років тому. Одного дня сиділи на залізничній станції в очікуванні потяга. На лавці сиділо двійко закоханих. Старенькі мовчки спостерігали за молодою парою. Хлопець ніжно обіймав дівчину і пристрасно цілував її.

Жив колись алхімік, який усе своє життя присвятив пошукам філософського каменя, що має силу перетворювати залізні предмети у золото.

Того самого дня, кілька місяців після народження, малий кульгавий Леонардо (якого звали Лео) і Томазо опинилися у дитячому будинку. Працівниці ставились до них дуже добре, а діти з початкової школи, до якої ходили – не надто. Діти часто виявляли жорстокість у стосунку до несміливого Лео, але Томазо вмів заступитися, оскільки був хлопцем сильним і розумним.

Одного дня сатана знайшов собі дуже потішну забавку. Це було диявольське дзеркало, що мало магічну властивість: воно спотворювало все добре і гарне, а огидне й погане видавалося в ньому гарним.