Тому, що ми не постили нас вигнано з раю.
Отже, чинім піст, щоб вернутися до нього.
(Св. Василій Великий. Про піст I)
Піст має довгу історії. Про нього згадується у всіх релігіях і зустрічаємо згадку про нього ще у Старому Завіті. Так Мойсей через піст отримав скрижалі, на яких Господньою рукою були написані Заповіді Божі. Саме після посту Ілля побачив Бога (наскільки це було можливо для смертної людини); Був неушкоджений Даниїл, який по трьох тижнях посту без хліба і води був викинутий в яму з левами (Дан 6, 16-22), піст дав непереможну міць великому героєві Самсону (Суд 13, 4).
У Новому Заповіті згадується про сорокаденний піст нашого Спасителя – Ісуса Христа у пустині де Він боровся із спокусами сатани. Наодинці зі своїми учнями Христос наголошує їм про велику силу, що виганяє бісів, яку дає піст і молитва: «цей рід не можете вигнати інакше, як від молитви і посту» (Мр 9, 29).
Щодо історії Великого посту, то він зароджується ще за часів апостолів. Тоді перша християнська громада замість дня святкування єврейської Пасхи, встановлює день поминання Христових мук. Історик Церкви Євсевій, посилаючись на свідчення св. Іринея Ліонського, каже про те, що первісна Пасха була не святковою, а обмежувалася одно-дводенним або сорокагодинним постом.
Вже у ІІ-ІІІ ст. до Хресної Пасхи додається і святкова частина – Воскресна Пасха, як святкування відкуплення. Ті, що називали себе послідовниками Йоана – святкували Воскресіння Христа у день єврейської Пасхи, хто називав себе послідовниками Петра та Павла – святкували у наступну неділю після єврейської Пасхи. Це питання було вирішене аж на Нікейському Соборі 325 року, на якому, також, вперше згадується про сорокаденний передпасхальний піст. Якщо у ІІІ ст. Великий піст тривав протягом І тижня, то вже після Нікейського Собору – сорок днів. У 346 році св. Атанасій наголошує на необхідності дотримання сорокаденного посту перед святкуванням Пасхи: «Хто нехтує Чотиридесятницею і хто наче без уваги й нечистим серцем входить у святая святих, той не празнує празника Пасхи».
Чи дійсно Великий піст триває 40 днів? Хоч ми називаємо піст Чотиридесятницею, на практиці у Східній Церкві він складає 36 днів. Оскільки з семи тижнів посту виключаємо всі суботи і неділі та не враховуючи Великої суботи.
Чому саме 40 днів? Число 40 є символічним у Біблії. Пам’ятаємо ще зі Старого Завіту сорокаденний потоп (Бут 7, 4), сорокарічний пошук Святої Землі ізраїльським народом (Чис 14, 33), 40 днів посту Мойсея (Вих. 34, 28), сорокаденний шлях Іллі до гори Хорив (1 Цар 19, 8).
З Нового Завіту пам’ятаємо про внесення Ісуса Христа у храм на сороковий день після Різдва, про сорокаденний піст Ісуса Христа (Мт 4, 2), про 40 днів по Воскресінні, які Христос провів на землі (Ді 1, 2).
Щодо вживання їжі у піст, то у перших століттях не було загально визначених правил посту – одні постили, відмовляючись від усього живого, інші – з живих творінь вживали лише рибу, ще інші – постили до вечора, а потім їли всяку їжу.
У IV ст. Паломниця Етерія Сильвія говорить про Великий піст монахів: «Прийнявши поживу після Літургії в Неділю, не їдять аж до суботи», а з часом про них каже: «не їдять ні кришки хліба, ні оливки, ні овочів, а тільки воду і трохи мучної юшки» – таку їжу в той час називають «сухою їдою». Згодом Лаодікейський собор говорить вже до всіх мирян: «Через Чотиридесятницю постити зі сухою їдою». Суботи і неділі хоча не були посними, однак в ці дні їли лише визначену їжу: хліб, овочі, рибу, іноді молоко.
В цей же час святий Теодосій Печерський у Києво-Печерському монастирі впроваджує наступний піст: перших 6 тижнів їжа вживається раз на день; першого тижня та у всі середи і п’ятниці це була суха їжа. А в суботи і неділі можна було їсти двічі на день і пити вино.
Згодом проведені Собори послабили такий дещо суворий піст. Замойський Синод (1720р.) дозволив вживання набілу (Титул, XVI). Львівський Синод (1891р.) крім набілу дозволяє у деякі дні вживання м’ясних страв за умови проказання певних молитов.
Після ІІ Ватиканського Собору відбулося значне послаблення всіх постів. З постанови Верховного Архиєпископа Йосифа Сліпого (1966 р.), виходить, що наші вірні зобов’язані не вживати м’яса та набілу в перший день посту і Велику п’ятницю, та утримуватися від вживання м’ясних страв кожної п’ятниці протягом цілого року. Хоч ця постанова дещо послаблює фізичний піст, бо через ряд причин ми не можемо постити так суворо, як постили наші предки, однак вона наголошує на духовному аспекті посту. Ми зобов’язані постити духовно: молитися, розважати над Біблією, покутувати наші гріхи, виправляти їх, натомість чинити добрі діла та виховувати у собі чесноти.
Фото: Українські сторінки