Хоча й не всі покликані до євангельських рад, то, однак, монаші покликання є ласкою і для тих, з-поміж яких Бог вибирає Собі слугу.

Щаслива родина, яка видає мучеників. Щасливий нарід, із якого Бог вибирає людей, покликаних до того найвищого щастя для християнина, як кров пролляти за святу віру, але бути братом, сином, свояком мученника – то також немала слава і немале щастя.

Коли, проте, Бог дає синові або донці покликання до стану монашого чи священичого, християнські родини тішаться.

Тіштеся ви, християнські родичі, з дітей, посвячених Богу: “Бо нагорода ваша велика на небу“(Мт. 5,12).

Не плачте над розлукою, з мужеством зробіть жертву Богові. Не жалуйте сина, доньки Тому, Котрий не пожалував Свого життя для вас і ваших дітей. Не сумуйте над убожеством дітей. “У сто раз більше одержить”(Мт. 19, 29). Не нарікайте, що будуть мати тяжке життя: “А світ проминає і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки“(І Йо. 2, 17).

Нехай кожний із нас о тім пам’ятає.

А якою ж великою ласкою було би для нас, для Церкви і народу, покликання хоч би одного великого святого. Якби так Бог у Своїм милосердю прислав нам правдивого святого ангела в людськім тілі, великана пожертвуванням, працею, молитвою, покорою! Двигну би наш нарід і повів би до Бога, хоча й би навіть жив десь укритий, чи в монастирі, чи в убогім селі. Кому Христос дасть Духа Свого Святого, кого зробить великим в очах Божих, сей буде незнаним, може, але певне великим скарбом для нас всіх.

Не сумнівайсочь ані на хвилину, що наші молитви будуть вислухані. Дасть Бог Духа Святого нашому народові, і та біда і та дорога Руська землиця, яка досить стоїть як би відлогом і видає, може, більше бур’яну і будяків, чим Божої пшениці святости, зацвите райськими цвітами  нвинності і покори, ревности і мужества, молитви  й апостольських трудів і, залляна потоками Божого світла, двигнеться з упадку і стане великою і святою, матір’ю і родителькою великих і сильних перед Богом і людьми, мужів провідіння і Божих посланників.

1913 р., березень-квітень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа сійба”

365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень