Український нарід відзначався від віків тим, що особливішим способом почитав ту Небесну Царицю, котру Пресвятою називає. Відтоді, як ми прийняли християнство з князем Володимиром, у нас процвітала та честь Наші церковні книги є повні прекрасних молитов до Пресвятої Богородиці. Нема в них ані одної служби, в котрій би ми не споминали її і по кільканадцять разів. Кожну церковну молитву закінчуємо призванням Її святого імени. В тих молитвах проявляється на кожнім місці певна, сильна віра у всі об’явлені правди, що відносяться до Неї, а між іншими віра в Непорочне Її Зачаття. Віра в Непорочну Діву, її почитания – це характерна риса нашого обряду. А наш народ, вихований Церквою, так Нею перейнявся, що нема для українського серця милішої молитви, як молебен або акафіст до Богородиці Марії
Якби я міг тим письмом причинитися хоч би в малій мірі до слави Пресвятої Діви, була б це для мене нова велика ласка. Якби я зумів примножити у ваших серцях довір’я і любов до Марії, була б це послуга для вас, бо справді щасливий той, хто Пречисту Діву любить і почитає. О, ніколи не припинимо ми, недостойні, величати Твою, Богородице, силу, бо, якби Ти нас не заступала святими Твоїми молитвами, хто ж би нас позбавив премногих бід? Хто б нас охоронив від злого? Не відступимо від Тебе, Владичице! Ти все спасаєш Твоїх слуг від всякої біди, єдина Благословенна.
1904 р., травня З (15), Крехів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних”. Про Пренепорочне Зачаття Пресвятої Богородиці”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень