15-16 липня 2017 року у Варшаві відбувся 5-ий Чемпіонат Світу з міні-футболу для дітей з дитячих будинків, в якому приймати участь мала нагоду і команда від України – футбольна збірна інтернатів Львова та області “КОПА”. Супроводжувала команду місія “Центр Опіки Сиріт”, яка вперше поїхала захищати кольори нашої країни за кордон.
Загалом, наша невелика мандрівка розпочалась ще 13 липня, коли близько десятої години вечора футболісти і їх друзі-волонтери, проводжаючи своїми поглядами руде сонце ген за обрії будинків до сну, почали збиратись на головному вокзалі міста. А потім – натрамбували багажник автобуса горою сумок і рюкзаків, всілися на свої крісла, вправним рухом руки водія повернули ключ і завели автобус, дали зворотній відлік, в передчутті вже такого близького старту чемпіонату з глибоким подихом ще раз наповнили свої серця трепетом та переживанням, і рушили до кордону, котрий своїм трохи більше як трьохгодинним привітом переправив нас на польську землю.
Близько полудня 14 липня вся наша українська команда, що налічувала загалом дев’ятнадцять людей, поселилась в одному з готелів Варшави, котрий організатори чемпіонату для нас та інших країн-учасниць зробили такою собі кількаденною домівкою. Так як перші матчі чемпіонату були заплановані на суботу, то п’ятницю ми сповна могли використати для того, щоб і трохи погуляти красивою столицею польської держави, а вже потім і відпочити, щоб наші хлопці могли набратись сил перед стартовим ігровим днем. Зрештою так і зробили. Кілька годин уся наша вдягнута у вишиванки дружня українська компанія мала змогу випробувати найрізноманітніші наукові відкриття та закони, пограти в хитро-мудрі, логічні ігри і просто весело та цікаво провести час у Центрі Науки “Коперник”. Радості та емоцій від побаченого у малих і великих було немало. А ще ми стояли-ходили недалеко берега широкої Вісли, робили фотокадри на фоні головної футбольної арени країни, Стадіону Народового, гуляли вечірнім містом.
А вже наступного дня відбулась подія, заради якої команди з двадцяти чотирьох країн з’їхались до Польщі – розпочався чемпіонат. Ось вона – мрія!
Спочатку була офіційна церемонія відкриття на стадіоні футбольного клубу “Легія”, а тоді вже ігри. Чи то хвилювання, чи брак досвіду участі в подібних турнірах – не дозволили показати нашій команді хороших результатів. На жаль, наші хлопці на груповому етапі здобули лише одну нічию, одну технічну перемогу та записали в свій пасив три поразки, що в загальному підсумку не дозволило збірній України вийти з непростої групи, де нам протистояли французи, серби, японці, ірландці та словаки.
Побиті ноги, розчарування результатом, сум, негативні від поразок емоції – все це було, так. Але найголовніше те, що в нашої збірної, в наших мужніх, талановитих хлопців був характер і бажання боротись. Бо в таких непростих для команди хвилинах в незалежності від перебігу подій в кожному матчі наші козаки справді викладались, що називається, на повну, змагались в кожному епізоді, за кожен м’яч і просто таки бились до фінального свистка, до самого кінця, за що їм особливо велика подяка! Вони усі насправді великі молодці!
Думки про пережитий день і сон перевели нас у неділю, 16 липня. З самого ранку з допомогою наших польських друзів ми
усі поспішили на літургію у храм Успення Пресвятої Богородиці і Священномученика Йосафата, після якої повернулись до готелю і знову на стадіон, у вир футбольних подій. Враховуючи результати нашої команди у групі, другий ігровий день ми проводили вже в статусі глядачів. Але наші футболісти та тренер команди змогли взяти участь в різних футбольних конкурсах, котрі для всіх учасників турніру проводились в перерві між чвертьфінальними та півфінальними матчами. А потім були вже і півфінали, матч за третє місце, де перемогу над збірною Нідерландів здобули господарі змагань, та фінальний матч, в якому, перемігши російських футболістів, чемпіонський титул здобули діти з інтернатів Іспанії. Вже після фіналу був показовий матч двох збірних, до складу яких входили колишні зірки польського футболу, відомі журналісти та ютубери Польщі і діти з країн-учасниць чемпіонату світу. А вже після нього слідувало нагородження: кращих гравців чемпіонату, команд в різних номінаціях, команд-призерів, чемпіона і кожної збірної зокрема. Варто також зазначити, що теплий сонячний футбольний день зібрав немало глядачів на трибунах стадіону. І взагалі, якщо дивитись на організацію самого чемпіонату, то все насправді було на дуже високому рівні.
Останнього дня нашого перебування у Варшаві збірна відгукнулась на запрошення Василя Йордана, третього секретаря, і відвідала Українське консульство у Польщі. Також ще встигла побувати на зеленому даху-саду відомої Бібліотеки Варшавського Університету. Прогулянка вулицями Старого Міста – так називається найстаріший історичний район Варшави – була чудовим закінченням насичених відвідин столиці Польщі. А те незвичне і пронизуюче нутро радісне відчуття, коли потік вигуків «Україна! Україна!» синьо-жовтою хвилею несе тебе і твою команду вулицями міста іншої країни, назавжди відкладеться теплим спомином не тільки у пам’яті.
Далі годинник поспішив нас всіх до автовокзалу, де рейсовий автобус вже чекав своїх пасажирів, котрих за кілька годин коридорами темної ночі він зумів повернути назад до рідного Львова.
Звичайно, передати та переказати всього побаченого і пережитого там, у Варшаві, словами так просто і так коротко не вдасться. Тут тільки зовсім трохи про нашу подорож і наше перебування за кордоном.
“Центр Опіки Сиріт” складає свою неймовірно велику подяку усім-усім, хто хоча б своєю найменшою пожертвою і своїм найменшим вчинком посприяв, щоб збірна “КОПА” мала змогу достойно представити Україну на міжнародному рівні!
Знаємо точно, що такий чемпіонат і його дитячий дух завжди буде жити добрими відгуками в серцях його учасників в незалежності від підсумкових результатів, котрі показала та чи інша команда. Бо ж через свій спортивний принцип сам чемпіонат насправді має на меті дати потребуючим дітям набагато більше та дещо інше.
Надіємось, через рік західний вітер знову занесе нас в столицю Польщі на вже нове футбольне свято. А досвід, отриманий капеланами та волонтерами Центру і в часі підготовки до цього чемпіонату, і вже по його ходу, буде доброю відправною точкою для всієї нашої спільноти в плані готувань до таких масштабних подій і обов’язково принесе добрі результати.
Що кажете? Мрії таки збуваються?! Думаю, про це варто питати дітей, котрих з найрізноманітніших кутків світу радо покликала до себе турботлива, відкрита і неймовірно щира Варшава!
Читайте також враження про чемпіонат волонтера ЦОС Андрія Гринди: Дещо інша перемога
Медіа-Центр ЦОС