Завершилась XXII піша проща до Унівської лаври, яка цього року проходила під гаслом: “ВІРА – СВІТЛО МОГО ЖИТТЯ!”
“Ти маєш віру, а я маю діла.
Покажи мені твою віру без діл,
а я тобі покажу моїми ділами мою віру.”
(З листа Апостола Якова)
Цьогоріч вона зібрала понад 1280 прочан з різних куточків України та інших держав (зокрема, як уже традиційно з Білорусії). Серед цих прочан була і чимала кількість волонтерів “Руки допомоги”. Яких цього разу можна було впізнати не лише по тому, що вони багато співали і говорили, а й по футболках та новому прапору Центру Опіки Сиріт.
Кожен день прощі був для нас особливим і мав свою біблійну тему дня. Мабуть не випадково, темою першого прочанського дня було обрано “Віра народжується з послуху Божому Слову (Віра від слухання, а слухання через Слово Христове (Рм. 10, 17))”.
Так, першого дня на одній із зупинок у кожної групи була можливість познайомитись між собою. Адже набагато легше йти між знайомими тобі людьми, які готові простягнути свою руку допомоги, – чи то допомогти нести рюкзак, чи поділитись канапкою.
Біблійною темою другого дня була — “Віру потрібно не тільки визнавати, але нею жити (Віра, коли діл не має, мертва в собі! (Як. 2, 17))”
Тема третього дня -– “Віра полягає у щоденному терпеливому свідченні (Біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, (…), щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. (Євр. 12, 1-3))”
За перші два дні ми долали по 20 км, а на третій день залишилось пройти лише 4,9 км.
Поки ми в дорозі слухали науки про віру, наша волонтерка Юлія, яка веде рубрику “Історія дня”, дуже влучно опублікувала історію про віру. А у селі Верхня Білка отець-проповідник згадав історію про циркача.
Також хочу подякувати усім організаторам, керівникам груп, та їхнім заступникам, які так переживали за свої групи, що часто не мали можливості навіть спокійно поїсти 🙂 Усім проповідникам за дуже цінні науки. Усім людям доброї волі, які не побоялись взяти до себе на нічліг по 10, 20, а то й цілих 30 прочан, та ще й нагодували) Враження і емоції переповнюють моє серце…
Оля Хімій: “Пари слів буде надто мало, щоб описати всі ті при’ємні і теплі враження, що залишились після прощі. І якщо вмістити все в одне слово, то буде ВДЯЧНІСТЬ. Вдячність перш за все Богу (ЗА ВСЕ), людям, які були поруч (тим, що ішли і тим, що так гарно приймали (ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ)), організаторам (це було неперевершено), отцю Юстину (многая і благая літа)))) і Лаврі за те, що вона є , і ми маємо можливість там “оновлюватися” (закачати свою нову версію)”.
Медіа-Центр ЦОС
Фото: Саша Руденко
