24 травня погода не віщувала погожого дня. Цілий день лив дощ. Але прочани з вірою в серці і добрими наміренями все ж відправились в дорогу і розпочали еко-патріотичну прощу. Електричка Львів-Сянки рушила з платформи, із молитвою в серцях і на вустах прочани відправились в с. Стрілки Старосамбірського району.
С. Стрілки нас привітно зустріло. В школі-інтернаті, де ми планували залишитись на ночівлю нас вітав завгосп, який 
люблязно нас прийняв. Після розселення ми дружньо пішли в капличку, де відбувся Молебень до Пресвятої Богородиці. Як тільки ми освоїлись розпочалося знайомство. Серед прочан були і волонтери “Центр Опіки Сиріт”. Кожен розказував чим займається, чим цікавиться, може хто в якій спільноті. Усі ділилися своїми переживаннями, цікавими історіями з життя. За приємною бесідою і теплим чаєм ми не помітили, як промайнув час і що пора вже вкладатись спати, бо наступний день потребуватиме багато сил.
Суботній ранок втішив нас світлим небом. Прокинувшись, ми усі дружньо почимчикували на Божествену літургію у дерев’яну церковцю св. Євстахія (ХVIIIст.). На небі появлялось сонечко, воно ніби пестило нас своїми промінчиками. З піднесеним настроєм і миром в душі ми зайшли в храм, атмосфера і спокій які в ньому панували, одразу ж полонили нас. Літургію провів 
о. Володимир, а місію хору взяли на себе семінаристи, які брали участь в прощі. Отець дав дуже цікаву науку: “Щоби Бог почав діяти в нашому житті, для того потрібно поступово прийти. Говорить Апостол Павло: “Дитину спочатку годують молоком, а як поступово підростає, дають їй тверджу їжу.” Отже тільки тоді коли ми навчимося перетравити те, що Бог нам дасть, що хоче нам дати, тоді ми здатні воювати з дияволом”. Опісля цього була панахида за загиблими Героями та всіма невинно убієнними жертвами військових конфліктів, тоталітарних режимів.
Наступним пунктом нашої прощі був музей визвольних змагань (ОУН-УПА), що у Стрілківській школі-інтернат. Цікаву екскурсію провів нам вчитель історії Антон Миколайович. Його розповіді вернули нас в далекі часи. Він розповідав про відданість і мужність наших героїв. Після чого ми вшанували пам’ять запаленням лампадок жовтого і синього забарвлення на місці поховання вояків і всі прочани разом помолилися.
Зібравши всі свої речі ми відправились до с. Недільня, де ми піднімались на гору Діл. На горі ми трішки перепочили, приготували смачну кашу на вогні. І не забули ми про те, що проща в нас “еко”, тому поки дівчата готували обід, хлопці дружньо взявши кульки і поприбирали територію. І тут хочеться замислитись над питанням: Чому ми всі так неохайно ставимось до навколишнього середовища, чому викидаємо весь непотріб куди попало? В першу чергу 
ми ж себе забруднюємо цими діями…
Під час обіду брати-семінаристи представили декілька доповідей. Опісля ми на місці захоронення вояків УПА мали спільну молитву на вервечці у таких наміреннях:
1) за збереження і відновлення навколишнього природнього середовища в Україні та світі;
2) за єдність українського народу та його щасливе майбутнє;
3) за мир, добро, спокій, злагоду і любов в українських родинах (сім´ях), християнських й інших об’єднаннях, монаших та семінарійних спільнотах, народі і світі у цілому;
4) за загиблих Героїв (українських січових стрільців, вояків УГА, УНС, ОУН-УПА, учасників бою під Крутами) та інших славних Синів і Дочок (борців за волю й незалежність..) України, а також за усіх учасників військових конфліктів…;
5) за дар і ласку ВІРИ, ЛЮБОВИ та взаємного прощення…
6) за добре виховання українських діточок і молоді (в дусі християнської віри, моралі, екологічної культури та патріотизму);
7) за ревні покликання до богопосвяченого та священичого станів в українському народі;
8) за добрих і чесних провідників та пастирів в нашому народі;
9) ………….. (особисте)
Після чого ми всі взялись за руки і заспівали гімн України “Ще не вмерла України”. По закінченню цього був піднесений настрій. Хотілось гордитись тим, що нами було зроблено. Не треба забувати про героїв нашої країни, бо вони дали початок їй, а ми маємо гідно продовжити будувати її. Якщо не ми, то ніхто за нас це не зробить.
З гарними емоціями і з приємним переживанням в душі, ми зібрались на Молебень до Пресвятої Богородиці у церкві Вознесіння Господнього (с.Недільна). Опісля ми вирушили додому. Хоча ми були дуже втомлені, але це була приємна втома. Хотілось спати, але коли ми сіли у вагон про сон всі забули, почали ділитись своїми переживаннями, думками про прощу.
Хочемо щиро подякувати бр. Сергію з Львівської Духовної Семінарії Святого Духа за організацію такої чудової прощі, а також всім хто його підтримав. Чекаємо наступної зустрічі.
Якщо хтось бажає приєднатися до наступних прощ звертайтесь сюди: Еко-патріотичні прощі.
Медіа-Центр ЦОС
Фото: Юля Ільчишин