Темно… Усі завмерли у передчутті чуда… Тихим кроком до зали занесли шоколадного торта із двома свічками, які на рахунок «три» задули усі дворічні волонтерчики!
Святкування здавалося приреченим із самого початку, адже відбувалося у часі Великого посту. Та, попри те, атмосфера тепла та радості захопила у полон усі серця. Вітати молодих волонтерів прийшли: молодь Марії Неустанної помочі, БО Фонд «Разом для молоді» та організатори молодіжних реколекцій. Їхні подарунки були найрізноманітніші – від співання привітальних пісень до чудової вервички, зробленої із цукерок, що об’єднала усіх волонтерів у «солодкій» молитві. Кольорові печатки своїх рук залишили усі іменинники на гігантському ватмані, та не тільки там, але й у пам’яті, що закарбувала це навічно.
Привітальним словом свято розпочав о. Юрій, а після його представлення слово перейняв о. Роман, голова Центру Опіки Сиріт, особа духу гіганта. Саме два роки рух волонтерів йшов до мети, долаючи труднощі. Позаду багато благих діл, праці, втоми і радості. Попереду – мрії-цілі, що підносять дух і дарують серцю радість та мир.
При перегляді фото будувалась атмосфера близькості і співпережиття щасливих митей. Справжнє перебування у Бозі супроводжується постійним витоком невимовної радості; ця радість струїться із серця попри усі невдачі, проблеми, занепади. Це не тимчасовий замінник щастя, яким користується більшість і який діє коротко і має руйнівну силу.
Одна подруга, що була вперше на такому святкуванні, запитала: «А вони щось тут курять?» І відповідь була: «Ні, вони завжди такі». Бо християнин – це «божевільна» людина; людина, що переживає у серці потік Божої радості, справжньої радості, що не є наслідком зовнішніх чинників, не є мінливою, тимчасовою. Свідками такого пережиття радості у спільноті стали усі гості, які прийшли вітати іменинників. Радість сердець, що бились разом у такт, мала неймовірну можливість – зупинявся потік часу, зникали проблеми буденного світу, невирішені справи, другорядні бажання.
Британський співак Seal у пісні «No we’re never gonna survive unless, we are a little crazy» («Ми ніколи не зможемо вижити, якщо не станемо трохи божевільними») прекрасно доносить цю ідею, розуміючи, що для людського щастя необхідно виходити за рамки, а виходити за рамки – це творити, що й роблять волонтери. Творення – це гра, а гра – то радість. Гра дозволяє найнесподіваніший вияв творчості. Людина, яка у своїй глибокій основі є радісною, не боятиметься експериментувати, будувати нове, пізнавати нескінченні світи друзів, топитися у радості пізнання Бога.
Зичимо молодому, але уже міцному руху, нових вершин, нових діл, нового будування світу. Нехай ваші гарячі серця запалюють інших і будуть умілими інструментами у руках Творця!!!
Галина Василиця, Волонтер ЦОС