Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Над темою “Дружба”, вчора роздумували волонтери і гості на молитовній зустрічі. Зустріч розпочалась з історії-роздумів, яку написав і прочитав Андрій Гринда. Історія про втрату друга, найкращого друга через хворобу, зачепила кожного. Ті спогади, емоції, думки які читав Андрій заставили задуматися.
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим – за виконанням обіцяного.
Наступним кроком зустрічі було роздуми, над тим, що ми просимо, вимагаємо від друга. І що ми робило для того щоб бути справжнім другом. Для чого нам дружба, і чи цінуємо ми її по справжньому, чи готові ми на все заради того, кому кажемо: друг? Волонтерка Юля, зачитала притчу про дружбу:
В якімсь селі дідусь один вмирав,
На Той світ вже збирався у дорогу…
До рук ікону взяв, поцілував,
А наостанок все ж прохав у Бога:
Хоч я й старий, та міг би ще служить,
Порадником і дітям і онукам,
Якби ж ти, Боже, дав іще пожить,
Відстрочив трохи з Сонечком розлуку.
Господь почув, подумав і спитав,
Сховавши усміх, зазирнувши в очі:
Відстрочить, кажеш? – Може б я і дав
Тобі пожити… Добре, скільки хочеш?
Дідусь ожив відразу, звеселів,
Подумав про онуків, про синочків
О Господи! Ти стільки дай років –
На гілці скільки майорить листочків.
– Ні, це багато, Бог йому на це,
– Не можу скільки літ тобі ще дати.
– Ну, скільки яблук має деревце?
– Ні, не проси, – і це тобі багато.
– Тоді дай стільки, скільки за роки
Хороших, добрих, вірних мав я друзів.
– Хай буде так, – торкнувсь його руки,
– По справедливості і по заслузі.
І Бог пішов, а той дідусь піднявсь
І сиві вуса підкрутив завзято,
– Бо друзів за життя він скільки мав,
Як яблук і листочків разом взятих!
…………………………………………
В цієї притчі є проста мораль:
Щасливо й довго в світі щоб прожити
– Любити треба світ, з людьми дружити,
І душу мати чисту, мов кришталь!
Опісля всі переглядали відео “Який є справжній друг”.
Волонтер Андрій провів трейнінг. Усі встали в коло, взялись за руки. Наші з’єднані руки це була дружба. Ми почали крутити руками і ближньому нашому було боляче – це ми в дружбі так робимо боляче, коли кривдимо друга. якщо б ми роз’єднали руки, ми б розірвали дружбу. Андрій: “Коли ви викручуєте руки один одному, але ви терпите, незважаючи на те, що вас болить, а потім повертаєте їх у вихідне положення і далі тримаєте ваші руки не розімкнутими – це говорить про те, що ваша дружба переживала певну перевірку на вірність, переживала певне непросте випробування, котре було болісне як і для того, хто терпів, так і для друга, котрий завжди був поруч. Головне те, що ось те випробування не роз’єднало вас, а ваша дружба перемогла і стала ще міцнішою.”
Одним з яскравим прикладом дружби показано у фільмі “Хатіко”, уривок з якого ми переглянули. В ньому показано, що пес вірний своєму хазяїну, хазяїну який прийняв його, піклувався за ним. Чому в житті ми не можемо вірністю відповідати на дружбу друга, і чому ми не можемо вірному другові робити добро?…
Кожний мав завдання написати послання до друга, в якому всі висловлювали будь-які свої думки, вибаченні, прохання. І на завершення ми помолилися за намірення на місяць лютий молитвою за друзів:
Дякую Тобі, Господи, за моїх друзів,
за все те, що роблять доброго, за їх доброзичливість і радість, яку приносять. Допоможи мені бути як Ти, Христе, – добрим другом для інших. Навчи мене не робити іншим те, що мені не було б приємне, навчи мене думати про інших, пробачати образи, не видавати чужих таємниць, ділитись тим, що маю, дружньо і без фальші ставитись до інших. Амінь
На прощання ми впустили іскру любові зі словами з історії дня: Коли хто-небудь нас ображає, ми повинні написати це на піску, щоб вітри могли це стерти. Але коли хто-небудь робить що-небудь нам гарне та добре, ми повинні викарбувати це на камені, щоб жоден вітер не зміг стерти це з нашої пам’яті.
Медіа-Центр ЦОС