Історія дня

Одна дівчинка повернулася від сусідки, у котрої щойно померла восьмирічна донька. — Чому ти ходила до пані Олі? — питає батько. — Щоб її розрадити, — відповіла дівчинка. — А як ти, така мала, могла її розрадити? — Я обняла її, вона взяла мене на коліна, і я… плакала з нею. Якщо хтось поруч тебе

Два горобчики спокійно сиділи собі на дереві. Один з них — на вершечку, а другий — нижче. Через якийсь час горобчик, що сидів на вершечку, щоб якось почати розмову, сказав: Яке гарне це зелене листя! Горобчик, що сидів нижче, зрозумів ці слова як виклик і роздратовано відповів: — Чи ти сліпий? Хіба не бачиш, що

Один нічний метелик з романтичною душею закохався в зірку. Він розповів про це мамі, а вона порадила йому закохатися в лампу. Зірки не для того, щоб за ними літати, — пояснила йому. — А лампи… Навколо них ти можеш спокійно собі пурхати. — У такому разі можеш чогось досягнути, —сказав батько. — Літаючи ж за

Одна княжна на свої уродини отримала від нареченого важку, округлої форми посилку. Дуже заінтригована, що там таке, вона швидко відкрила її і знайшла… гарматний снаряд. Розчарована князівна кинула його на землю. При падінні зовнішня оболонка снаряда розламалася, а в ній виявився менший снаряд зі срібла. Князівна взяла його в руки і, оглядаючи, випадково сильно натиснула

У старовинній книзі з бібліотеки монастиря два монахи прочитали, що на краю світу є таке місце, де сходяться небо з землею. І ось вони вирішили відшукати його, пообіцявши, що не повернуться доти, доки не знайдуть. Мандруючи по світу, вони наражалися на безліч небезпек, витримували спеку і холод, терпіли страшні злигодні, які часто супроводжують паломництво. Долали

Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих – завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима. Рільке ніколи не

– Тату, з чого починається війна? – запитує батька маленький Андрійко, дивлячись телевізійні новини. – Все починається більш-менш однаково: якщо, наприклад, Англія і Америка виявляють, що в них різні погляди на якийсь предмет … Тут втручається мама: – Не говори дитині дурниць. Америка і Англія ніколи не сваряться! – Це нічого не має до діла.

Один пустельник був такий святий, що одною ногою вже, як мовлять, стояв у небі. Його печера була вибита в стіні високої, покритої зеленню гори, і в ній майже нічого не було. Пустельник збирав лісові ягоди, трави, а інколи до недільного обіду, – трохи грибів. «Як же його спокусити?» – сушив собі голову Диявол. Він стежив

Був собі добрий і побожний брамин, який жив на пожертви вірних. Одного дня він подумав: «Переодягнутися в біснуватого і пуду просити милостиню». Опоясався ганчір’ям, як це роблять парії, найбідніші люди Індії. Того дня ніхто не вклонився йому на вулиці, ані не дав жодної милостині. Спочатку він пішов на базар, потім до храму, але жодна душа

В епоху кам’яних замків і войовничих лицарів в обладунках, один відважний юнак вирішив стати ковалем. Він прийшов до кузні учнем і дуже швидко навчився таємниць ремесла. Умів користуватися різним інструментами, кував залізо на кувадлі, надимав ковальський міх. Хлопець став вправним майстром: він навчився виковувати гострі шаблі й легкі шоломи, що витримували будь-який удар, канделябри з

Десятеро селян ішли дорогою на свої поля. Несподівано налетів ураган. Він несамовито шарпав дерева, земля здригалася і глухо стугоніла. Утікаючи від грому і граду, люди заховалися в руїнах старого замку. Світло блискавиць, спалахуючи то тут, то там, творило страхітливий танець. Наростав шум вітру, наближався гуркіт грому. Селяни добряче налякалися, і поміж них прошелестів шумок, що,

Семирічний Максиміліян, сердитий, з руками в кишенях, вийшов з уроку релігії. Поводячи плечима, зневажливо пробурчав: «Тільки про одне говорять: Бог, Бог, Бог … Чому не розкажуть про щось цікаве? Про футбол чи рок-групи?» «Почуй мене, Господи! Мені розповідали, що Тебе нема, а я, дурень повірив у це.  Але одного вечора, Як би крізь дірку в