“Тяжка правда про життя, а скоріше існування в інтернатних закладах дітей з особливими потребами та невиліковними розладами ”.
‘Українські забуті діти’ – документальний фільм ВВС про життя дітей-інвалідів.
В Україні більшість дітей з особливими потребами виховуються в спецзакладах і все своє доросле життя також проводять за стінами державних установ. Переважно такі діти мають батьків чи родичів і не є сиротами. Зрозуміло, що багато сімей не в змозі надати необхідний догляд і забезпечити розвиток дитині з тяжкими і невиліковними розладами. Для цих дітей часто життя в закладі є єдиною можливістю отримати кваліфіковану допомогу та хоча б мінімальний шанс на соціалізацію. Але є й інша сторона цієї історії. Більшість таких дітей (навіть тих, які не піддаються лікуванню та терапії) могли би виховуватися у сім’ї чи принаймні в умовах, максимально наближених до сімейних. Доступні послуги для дітей з особливими потребами на рівні громади, підтримка та супровід родини могли б забезпечити виховання дитини у сім’ї. Сімейне середовище – це саме те місце, яке найкраще сприяє реабілітації дитини та формуванню повноцінної особистості або, принаймні, створює у дитини відчуття безпеки, довіри та любові:
Джерело: “Відкриваємо двері дітям”