У середу, 1 липня 2015 року, волонтери “Центру Опіки Сиріт” вкотре завітали до дітей з Ніжинського притулку, а діти їх зустрічали словами “Ура! Наші приїхали знову!” Саме так, уже на третій день нас сприймали за своїх. Адже наші волонтери не лише бавились з дітьми заплановані ігри, а й уміло стрибали через канат, крутили фігурні кола і “гуляли футбол”. Діти самі питались коли ми будемо ще танцювати банси та дивитись мультфільми. Неабияк тішить те, що деякі співані банси діти уже знали (навіть якщо це і не український варіант, зате ми навчили їх рахувати “один, два”, а діти нас – “адін, два”) А так як ми цілими днями разом були з ними на майданчику, то у нас були такі ж замазані руки і ноги, і навіть синяки – “Це точно вже наші, навіть синяки мають” – повторяли діти. А увечері ну зовсім не хотіли нас відпускати додому – “це ж так довго чекати, цілу нічку”…
Поміж усіма забавами волонтери вміло могли порадити дітям у тому чи іншому питанні, знайти вихід з ситуації, коли так тяжко поділитись одним м’ячем, і навіть допомогти дитині зрозуміти що таке війна…
А вже у четвер, 2 липня, волонтери встигли і приділити свій час дітям і побувати у Чернігові. Ми оглянули багато старовинних храмів та вийшли на верхівку дзвіниці Спасотроїцького собору, з якого відкрився весь краєвид міста. Також побували на могилі Михайла Коцюбинського та у парку “Чернігівський дитинець”, з якого відкривається краєвид “Зачарованої Десни”. Також неабияк вразив печерний монастрир, у якому можна навіть заблудитись. А в найбільшій його частині колишнього храму надзвичайно гарне відлуння, то ж волонтери виконали декілька старовинних мотивів. Приємно вразило те, що нашу львівську мову впізнають здалека, то ж перехожі часто перепитувались з якої ми області.
Також нас радо прийняли у монастирських обителях редемптористів. 
А під час проповіді на Божественній Літургії отець Роман Пушка відкрив нам маленький секрет, що у нашого отця Романа Прокопця сьогодні 5-та річниця ієрейських свячень, з чим його вітають усі волонтери та бажаємо ревної праці у Божому виноградинку.
А на завтра, 3 липня, у планах нашої місійної волонтерської діяльності – завітати у м. Прилуки, адже там також є діти, які зараз перебувають у виправній колонії для неповнолітніх.
Галина Михайляк, волонтер “Руки Допомоги” при місії “Центр Опіки Сиріт”
Читайте також Табір у Ніжині. День 1: “Знайомство”
Табір у Ніжині. День 2: “Кінотеатр на шинах”