Єв. – Мт. 17 зач.; 6, 14-21.
14. Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. 15. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. 16. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони 
виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 17. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, 18. щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. 20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. 21. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.
Ряд.: Ап. – Рим. 112 зач.; 13, 11-14, 4.
11. Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей. 1. Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. 3. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4. Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.
Сиропусна неділя вводить нас у час Великого посту – особливий період, коли люди замислюються над
своїм життям, над потребою особистого прощення та прощення ближньому. Кожна віруюча людина стає перед вибором і просить, аби Господь простив її провини, таким чином після власних упадків, каємося, і це покаяння піднімає нас та освячує.
Святий Іван Золотоустий твердить: «Щоби бути сином Божим, потрібна не тільки благодать, а й діла. І нас нічого не уподібнює до Бога так, як те, що ми прощаємо злим людям, котрі нас ображають». Святе Письмо показує нам багато прикладів осіб, які низько падали, потім піднімалися й ставали святими (цар Давид, апостол Петро, Марія Магдалина…), а також і таких, що падали й залишалися у такому стані, тому що не бажали підніматися шукаючи оправдання собі у немічній людській природі (апостол Юда, що видав Ісуса на смерть, розбійник, що висів на хресті).
В історії людського роду можна знайти дуже багато людей, котрі довіряли Божому милосердю, а інші легковажили ним. Милосердя Боже показалося відразу після падіння перших людей у гріх: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову» (пop. Бут 3,15). Господь наклав покуту Адамові та Єві за їхній гріх: вигнав з раю, заповів важку працю, народження дітей у болях, смерть людини, але дав можливість вийти з гріха й отримати спасіння. Люди зневажають Бога, а Він прощає й знову одягає своєю ласкою та силою. Господь заявляє у Святому Письмі: “Творю милосердя до тисячного покоління тим, хто любить мене і береже заповіді мої” (Вих 20, 6).
Час Великого посту стараймося розпочати із щирого прощення нашому ближньому, не тримаючи в серці жодної образи на кого-небудь, ані в пам’яті не затримуймо слідів провин, що вчинили нам ближні. Боже милосердя таке велике, що Він прощає не тільки тому, хто сам у нього просить, але також вислуховує нашу молитву, коли підносимо її за інших осіб. У Біблії знаходимо, як Мойсей молиться: «Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого… І сказав Господь: «Прощаю на твоє слово…» (Чис 14,19-20). Святий апостол Павло закликає: «Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив» (Еф 4, 32) та слова нашого Спасителя на хресті «Отче, прости їм, бо не знають що чинять».
Починаймо й ми святий піст з милосердно простягнутими руками до кожного ближнього, а особливо до того, хто нас образив, до кого наше серце відчуває неприхильність, кого ми вважаємо чужим своїй особі. Цьому нам допоможе текст молитви всепрощення у сиропусну неділю:
Чин всепрощення у Сиропусну неділю
Священик після Літургії або вечірні у Сиропусну неділю стає на амвоні лицем до вірних і мовить:
Священик: Пригадаймо собі, брати і сестри, всіх тих, які нас образили, скривдили, або провинились супроти нас.
Люди: Зі щирого серця прощаємо всім тим, які нас образили, скривдили, або провинилися супроти нас.
Священик: Пригадаймо собі, брати і сестри, всіх тих, яких ми свідомо чи несвідомо образили, скривдили, або прогнівили.
Люди: Зі щирого серця признаємось, що згрішили супроти ближніх, свідомо чи несвідомо образили, скривдили і прогнівили та з цілого серця просимо прощення.
Священик кланяється до землі вірним та навколішках мовить:
Священик: Благословіть, брати і сестри, і простіть мені, грішному, чим згрішив я в цей день та по всі дні життя мого словом, ділом, думкою і всіма почуттями моїми.
Люди: Бог нехай простить і помилує вас, чесний отче, і ми вам прощаємо.
Священик: Простіть мені, брати і сестри, якщо я через забуття чи недбайливість не сповнив усіх своїх обов’язків супроти вас.
Люди: Бог нехай простить і помилує вас, чесний отче, і ми вам прощаємо.
Священик: Простіть, брати і сестри, мені та всім моїм співбратам у священстві за все, чим ми прогрішились проти вас.
Священик встає з колін. Люди кланяються до землі священикові та навколішки мовлять:
Люди: Благословіть, чесний отче, і простіть нам, грішним, чим згрішили ми в цей день та по всі дні життя нашого словом, ділом, думкою і всіма почуттями нашими.
Священик: Благодаттю Своєю Бог нехай простить всі гріхи ваші і помилує вас, і я вам прощаю.
Люди: Благословіть, чесний отче, і простіть нам, грішним, якщо ми через забуття чи недбайливість не сповняли своїх обов’язків супроти вас.
Священик: Благодаттю Своєю Бог нехай простить всі гріхи ваші і помилує вас, і я вам прощаю.
Люди: Благословіть, чесний отче, і простіть нам, грішним, провини наші добровільні і недобровільні, свідомі і несвідомі, які ми вчинили словом, ділом, чи думкою, і всіма почуттями нашими.
Священик: Благодаттю Своєю Бог нехай простить всі гріхи ваші і помилує вас, і я вам прощаю.
Люди встають з колін і мовлять разом зі священиком молитву святого Єфрема Сирійського:
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюбія і пустомовства віджени від мене (доземний поклін).
Духа чистоти, покори, терпеливості й любові даруй мені, рабу Твоєму (рабі Твоїй) (доземний поклін).
Так, Господи Царю! Дай мені бачити гріхи мої, і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний навіки. Амінь (доземний поклін).
Після цього люди підходять і цілують хрест у руках священика, а потім перепрошують один одного.