Уявіть собі, що ви кожного дня ходите на роботу через парк, і ви звичайно завжди зранку поспішаєте, бо вам на 08:30 вже треба бути на місці, а ще треба здати речі в гардероб, а ще по дорозі обов’язково забігти в бібліотеку, бо в 18:00, коли ви будете повертатись додому вона вже буде зачинена, а якщо ви не повернете книжку сьогодні, то вас занесуть в чорний список. Ой, а ви ще й не доробили вчорашню роботу, вам би треба було сьогодні взагалі на 8-му прийти, а ще ви обіцяли мамі подзвонити зранку. Ой, ви сьогодні маєте на гулянку ввечері піти, там всі зберуться, а ще…
Ми щось там говорили про парк. Той парк, який вже починає пахнути весною, де вже підсохли лавочки і 
ваші улюблені доріжки. Ви ще колись гуляли отією вузенькою закрученою стежечкою з мамою, а вона завжди так смішно сердилась, що ваші маленькі ніжки завжди тягне на якісь найбільш непрохідні шляхи.
Ой, а перше побачення з тепер вже чоловіком (жінкою), ви собі вибрали своє дерево, і навіть дали йому ім’я!.. Як же ж ви його назвали?…”шва…”-“шим…” чи то не на “ш” воно починалося?..”люл…”-“снуд…”-“..бре…”???????
Ви забулиии…….
А чому забули? Бо знайшлися інші справи, важливіші за якесь там дерево і якісь там стежки. І кожного ранку ви пробігаєте через цей парк, мимоволі вдихнувши його цілюще повітря, не помітивши його краси, не помітивши людей, які в ньому стають радіснішими, не помітивши, що ваша з мамою стежинка вже поросла тереном!
Для мене час посту це час, коли Бог мені каже: «Зупинись», подивись на цей парк, зазирни в свою душу, не спішучи обійди кожен метр цієї місцини, знайди стежки, які поросли тереном і прибери їх, відмовся ти від тої гулянки, візьми дорогу тобі людину, заведи в той парк. Згадай, що ви назвали те дерево «Любов».
Час посту– це шанс віднайти в собі, в тому своєму парку щось нове, хороше, чого я ніколи і не помічала, це шанс побачити там сміття, не пробігти мимо, а зупинитись і прибрати його.
Отже, піст – це генеральне прибирання території нашої душі, після якого там має стати якнайменше сміття, має бути помітнішою краса. А ще повинно з’явитися щось нове, таке гарне і хороше, щоб всі оточуючі захотіли прогулюватися у вашому парку кожного дня.
Іра Дацків, Волонтер ЦОС