Сьогодні, 5 грудня, “Центр Опіки Сиріт” вітає усіх своїх волонтерів “Руки допомоги”
з особливим святом – днем волонтера.
Нижче подаємо роздуми, що для мене означає волонтерство?
Що для Вас означає ось таке цікаве слово – волонтер?
Чітко сказати хто це, він вона, вони чи я? Ні, не правильно. Це усі ми, ті, хто не жаліє, не боїться «викроїти», приділити, подарувати бодай 5 хвилин для того, щоб обняти того, хто поруч, хто плаче, хто засмучений, кому потрібна допомога, вислухати, прийти до дітей-сиріт, до людей похилого віку, які не мають нікого або ж мають, але, на жаль, є «але», не звинувачуємо цих людей, а щиро молимось за них.
Пишу про дітей, говорю про дітей, бачусь з дітьми, чудовими дітьми, надзвичайними і водночас унікальними дітьми-сиротами, дітьми позбавленими батьківського піклування, дітьми, в яких є батьки-вихователі, педагоги-вихователі, наставники, або ж вони є одне в одних. Не завжди вони це розуміють, не завжди вони підтримують одне одного. Можливо бояться, соромляться, не знаю, їхні думки не прочитаю, а можливо і добре, це було б важче ще більше.
Для кого важче? Та для мене, але ж я волонтер!
Ііііі??? Що далі? Просто прийти, пообнімати, навчити чи показати щось?
Та не щось, а те, що потрібно їм знати в їхньому віці. Але ж це не все, що я, як волонтер ще можу зробити? Замінити батьків, забрати їх до себе всіх? Та ні…
Бути другом, бути там, де ти маєш бути, бути з тими, кому ти потрібна.
Прийти і сказати, що Бог тебе любить і Він тебе не забув, Він не хотів тебе покарати тим, що ти живеш в інтернаті, а хотів показати, що ти особлива чи особливий, що для Нього ти дитина, і ти не зійдеш з того шляху, який Він для тебе приготував.
Так, Бог любить кожну свою дитину, не зважаючи на те, скільки їй років, де вона живе, якою мовою розмовляє, вчиться добре чи погано.
Він дам нам вибір і нам надалі йти і обирати чи з Ним йти за руку і не боячись, що там попереду, чи йти і боятись, падати, і з острахом підводитись.
Як же Він нас любить, Його любов така сильна, така щира, ось тільки зупиніться люди!
Відчуйте!
Не бійтеся!
Не соромтеся цього!
Йдіть тримаючи Його впевнено за руку, йдіть до Його ж дітей, допоможіть, візьміть також за руку, вони чекають, ваше серце також цього чекає, чекає не на те, щоб зробити добру справу для «галочки», а для того, щоб заповнити ж своє серце сповна, от тоді наповнивши своє, також щирою любов’ю, ви наповните чуже, можливо дитяче, можливо доросле серце.
І тоді буде набагато більше щасливих людей, які крім своєї усмішки будуть дарувати свою любов задарма.
Отже, волонтер – це Ти!
Не бійся прийти!
Оля К., волонтер