Прекрасне світле почуття завітало до вашого серця.
Ви відчуваєте себе навдивовижу щасливою людиною. Вам хочеться обійняти увесь світ. І що би там не говорили на зразок: «дай серцю волю – заведе в неволю», та все ж, погодьтеся, це насправді гарно, коли закоханість вдосконалює людину. Але часто буває так, що згодом усвідомлюєте – невзаємно … На жаль.
І з цим не так-то і легко спочатку змиритися. Та все ж не варто впадати у відчай. Немає такої проблеми у житті, яку не можна було би вирішити. Нерозділене кохання – це не поразка, ні в якому разі – не щось випадкове. Ваш вибір не є вашою помилкою, навіть якщо ваше почуття – нерозділене. Ми всі в житті є воїнами. Якщо розумно підійти до чергового випробування у житті, то маємо всі шанси не дозволити йому нас здолати, а самому вийти переможцем. І це завжди можливо, повірте!
Мавпа скинула кокосовий горіх на мудреця. Чоловік підняв горіх, випив з нього молоко, з’їв м’якуш, а з лушпини зробив собі горня. На основі цієї історії Бруно Ферреро пропоную разом зі мною розглянути нерозділене кохання, не як поразку, а як один із грандіозних привілеїв, який дозволить кожному, хто його переживає, зробити вагомий крок вперед.
Не шукайте причин у собі
Якщо людина, яка нам подобається, не відповідає взаємністю, найперше ми починаємо шукати недоліки у собі, бо намагаємося усвідомити: «чому?». Можливо, я занадто скромна, не така яскрава, недостатньо гарна для нього… Але якби я «вписувалася» у його параметри краси, все могло би бути зовсім інакше. Ні! Ніколи так не думайте. Не вишукуйте у собі недоліків через нерозділене кохання. Тому що тут ви можете помилятися. Ви – індивідуальність. Ваш внутрішній світ – неповторний. Ваша зовнішність – єдина у світі. Якщо людина, яку ви любите, не відповідає взаємністю, то це зовсім не тому, що у вас, як вам здається, щось не так. От наприклад, я вважаю, що конвалії – це вишукані квіти, а деякі мої друзі постійно возвеличують класичні троянди і не обходяться без цих квітів, коли їх запрошують розділити чиюсь радість. Моя мама колекціонує лілії і гладіолуси у своєму городі. Хтось вирощує плантації тюльпанів і називає їх вершиною квіткової досконалості. І кожен з нас по-своєму має рацію. Бо і справді не можна сказати, яка із квіток – найгарніша. Було би вкрай безглуздо зіставляти речі, які не зіставляються. Для справжньої краси не існує чітко визначених, єдиних і остаточних параметрів. У світі людських уподобань у кожного – власний взірець краси. І це настільки природно! Важливо зрозуміти, що нерозділеність у коханні – це як світлофор, який показує червоне світло. Це те, що приходить людині одразу ж на допомогу, коли серце бере верх над розумом. Бо закоханість часто засліплює, водночас невзаємність – одна із найперших ознак того, що з цією людиною вам щасливу сім’ю все ж таки не збудувати, хоча би тому, що прийде такий момент, коли ваші емоції зникнуть, а елементарного взаєморозуміння бракуватиме. Тому не варто засмучуватися, якщо ваше почуття – невзаємне. Ви ніколи не задумувалися над тим, що це – аж ніяк не життєва поразка, а навпаки, можливо, вам просто пощастило? Думаю, що нерозділеність у коханні дається нам зовсім не для того, аби змусити страждати, а навпаки – для того, аби відвернути від страждання у майбутньому.
Щоб забути – не примушуйте себе
Коли розум уже підказує, що ця людина створена не для вас, а ви – не для неї, а почуття закоханості все ж ніяк не зникає, виникає запитання, як бути тоді? Спокійно. Згадаймо того мудреця із вищенаведеної історії, який не просто подолав проблему, а й перетворив її на благо для себе. Не опустив рук, а побачив у випробуванні нові можливості і сповна їх використав для свого ж добра. У вас також вийде. Не потрібно передчасно розчаровуватися. Найперше, щоби забути кохану людину – не примушуйте себе забувати! Можна почати цілеспрямовано викреслювати цю людину зі свого життя і припустимо, це дійсно комусь допомагає, але я все ж вважаю, що це – не найкращий спосіб, аби дійсно забути. Оскільки будь-яке нав’язування, як відомо, викликає спротив. Чим більше ви нав’язуватимете собі, що вам негайно треба позбутися будь-яких спогадів про кохану людину, тим частіше вони вас переслідуватимуть. Багато хто радить, одразу ж «переключитися» на когось іншого, знайти іншу людину, яку можна полюбити. «Якщо не складається з однією, почніть поспішно шукати когось іншого», – я гадаю, це одна із найбільших помилок. По-перше, допоки ваші попередні почуття не стихнуть, зустрічання з кимось іншим може стати мукою: як для вас, бо ви ще шукатимете у іншій людині риси попередньої, і коли не знайдете, це буде дуже боляче. По-друге, це може стати мукою і для тієї іншої людини, бо ви її використовуєте, як заспокійливий засіб. І коли ваші емоції до попередньої людини зникнуть, та інша може виявитися вже непотрібною. У цьому – небезпека. На мою думку, краще все ж дочекатися того моменту, коли почуття стихнуть. Але раджу не просто сидіти, склавши руки, і чекати. Огляньтеся! На вас у житті чекає ще безліч таких цікавих і корисних справ, а отже часу для того, аби страждати, просто немає!
Те, що нам заважає, нам і допоможе
Я вважаю, що боротися зі своїм коханням не варто! Можна зробити зовсім інакше. Краще скеруйте ці почуття у інше русло. Повернемося знову до нашого мудреця і шукатимемо лише позитивні сторони у нерозділеному коханні. Закоханість – це найперше прекрасна нагода побачити, наскільки ви можете бути доброю і безкорисливою людиною. Це ще один шанс зрозуміти, як сильно ви можете любити увесь світ. І взагалі, ви знаєте, вміти кохати – це талант! Немає значення, взаємне ваше почуття чи ні, але якщо ви його переживаєте, це означає, що ваше серце не є черствим. Це означає, що ви готові повністю перейнятися життям іншої людини. І це прекрасно. Замість того, аби страждати від нерозділеного кохання, можна, наприклад, зайнятися волонтерством. Можна створити якийсь власний проект і втілювати його в життя, тим самим допомагаючи багатьом людям, адже у період закоханості ваше серце є особливо вразливим до краси. І як можна таким не скористатися? 🙂 Відкрийте у собі якийсь новий талант, якого ви раніше ніколи не помічали. Почніть хендмейдити, малювати, пишіть казки, беріть участь у літературних конкурсах, якщо ви людина – творча. Запишіться на теніс або на плавання, вирушіть у велосипедну подорож (з власного досвіду скажу, що немає проблеми, яку би не міг допомогти вирішити улюблений велосипед). Ця вся діяльність додасть вашому життю нового смаку. По-перше, ваші ж почуття допоможуть вам творити. По-друге, у вас не буде надто багато часу, щоби сумувати за коханою людиною. По-третє, нові враження, нові знайомства, нові захоплення, нове спілкування з іншими людьми самі поступово допоможуть вам забути про ваше нерозділене кохання. Віднайдіть у цьому почутті лише позитив і щедро діліться ним зі світом. Не замикайтеся у собі – навпаки розкрийтеся! Віддаючи іншим усе те світло, яке подарувало вам кохання, поступово загубите і біль, який переживаєте. Пригадуєте той старий добрий мультфільм про козлика, який ділився з усіма своїм горем і навіть незчувся, як його у нього зовсім не стало? Не забувайте також і про того Друга, який не просто знає про ваш біль, але й співпереживає його разом із вами. «Бог поруч з тими, у кого розбите серце!». Бог, який постійно шукає людину, як ніхто інший знає, що таке біль невзаємності. Він розуміє, як це любити того, хто Його ще навіть не знає. Разом з Богом ви зможете подолати усе, бо у Нього нема нічого неможливого!
І на завершення…
Не втікайте від свого кохання – погляньте йому у вічі. Навіть якщо воно невзаємне, прислухайтеся до нього. Воно хоче вам розповісти про те, чого так не вистачає вашому серцю: можливо, просто часу на творення добра. Можливо, серцю бракує простору для того, аби піклуватися про інших. «Не думайте, що це якась помилка, яка вклинилася у ваше розмірене життя», – пише польський богослов Міхал Адамський, маючи на увазі речі, які ми вважаємо зайвими у нашому житті, і схильні від того страждати. Нерозділене кохання не є чимось зайвим, що помилково увірвалося у ваше життя, аби його поруйнувати. Не забувайте про те, що нічого випадкового в житті не буває. Навіть якщо ви відчували щось до людини, а склалося все не так, як ви цього хотіли, у вас все ж залишиться досвід. А це вже ваша особиста історія. Ви її прожили, а отже вона потрібна була вам для чогось дуже важливого. Прийде такий час, коли ви зрозумієте, для чого саме.
Мішель Кваст устами однієї своєї книжки сказав: «Найвища любов – прощати, коли кохана людина залишає тебе, намагаючись дати іншим те, що вона обіцяла тобі». А я би ще додала, що варто не лише прощати, але й подякувати за те, що ця людина допомогла вам витягнути десь там із шухляди свого серця усі найсвітліші внутрішні якості, які притаманні лише особисто вам. Варто подякувати, бо ви ступили ще на один крок вперед, який вдосконалив вас і зробив сильнішим.
Якщо вам трапилася така нагода очі в очі зустрітися із нерозділеним коханням, згадайте того мудреця, який з кокосу, що скинули йому на голову, в результаті зробив собі горня. Не забувайте, що глина – у ваших руках. Якщо розумно підійти до проблеми нерозділеності у коханні, то можна, як і той мудрець, виліпити із хаосу емоцій наймистецькіший у світі кухонний сервіз. У оселі вже нового, майбутнього щасливого життя він вам ще точно пригодиться.
Галинка Андрусів
Фото: sak-voyag.ru
Джерело: Дивенсвіт