Буває в нас, деколи думаємо: «Чого не можу бути в двох місцях відразу?» – так нам хочеться перебувати і тут, і ще десь там в ту саму хвилю, а може навіть і ще в якомусь третьому місці.
Не можу сказати чи ця фраза якось відноситься до святого доброго дідуся Миколи, але яким чином він за одну ніч і потім ще протягом дня встигає відвідати мільйони дітей і дорослих – ну, просто в голові не вкладається! Ну, не вкладається і все. В моїй не вкладається. Бо не знаю як в вашій, а я в свою голову так точно не можу вмістити цього. Ну, як в нього це виходить?! Скажіть мені як?!!! Я-ак?!
Мабуть, на те він і святий… Ммм-та…
19-го грудня, кожна дитина, кожного року, напевно, чекає як свого дня народження, а може навіть і більше. Воно якось так часом буває, що не кожного разу на день народження в дитини може бути стільки подарунків і солодкого, як посеред грудня. А скільки потім радості від того всього – літаєш і тішишся мало не до Різдва, а на Різдво – нова пачка щастя, а потім ще, можливо, інше свято і ще, і знову.
Вечір на 19-те число першого місяця зими для дитини насправді особливий. Вечір неймовірного очікування: «А що цього разу?.. Чи те, що в листі, чи дещо інше?.. А може ще щось?.. Що? Що? Що?.. А якщо нічого?.. Та ні, не може такого бути». Вечір, емоції якого вирують в малечі так, що часом просто не дають їй спокійно і швидко заснути: голова на подушці, тіло в клубок; голова на подушці, тіло з випрямленими ногами; знов скрутився, знов випростав ноги; ноги в клубок, на стіну, мало не на подушку біля голови; перевернувся на лівий бік, на правий, попробував на животі, ще в якійсь новій позі; думки хтозна де поміж зірками – попробуй засни. Вечір, коли дитина просто мріє. Вечір дива. Ніч дива.
Також читайте: Волонтери “Центру Опіки Сиріт” стали “Руками Допомоги” Святого Миколая
А над ранок збудився – головою по подушці, руку під ту ж саму подушку – шалапутить, є! І все – вже з самого ранку можна впевнено брати в руки печатку з написом «День дитини вдався!», добрячим подихом свого рота надати їй нової свіжості і сміливо робити відбиток на документі, в котрому описується пункти гарантії вашого нехай всього-на-всього і кількагодинного, але хоча б якогось та й спокою. З таким захватом і охотою, як зранку 19-го грудня, діти, певно, мало коли встають.
Святий Миколай своєю доброю рукою вітає цього часу всіх. Всіх без винятку. Вітає вже згаданими подарунками, вітає посмішками і щирими емоціями дітей та дорослих, рідних, друзів, вітає покликом дзвонів в храмах, вітає своїм благословенням. Подумав собі, що якби пробувати складати рейтинг найпопулярніших фраз, сказаних людьми протягом одного конкретного дня, то вислів «Що тобі Миколай приніс?» певно набрав би в цю особливу для дітей дату як мінімум стільки ж голосів, що й вітання «Добрий день!», «Привіт!» і «Слава Ісусу Христу!» до купи разом взяті. Ну, добре, може я собі таке зараз просто придумав. Але щоби 19-го грудня і не згадати про Чудотворця Миколая – таке просто бути не може! Гм, тільки-от нам (мені так точно) ще би якось більше думати якраз про те, що святий Микола, зрештою як і кожен інший святий, саме чу-до-тво-рець, той, хто через наші молитви, добрі діла, служіння може зробити частинку такого, що розумом не зрозуміти і законом фізики-хімії-щеякоїсьнауки не пояснити… Може ми просто дуже швидко дорослішаємо, га?! І стаємо надто «сурйозними»?!
Але якими б «сурйозними» ми не були у житті в день, коли вшановуємо святого Миколу Угодника, ми маємо нагоду, нехай лише своїми думками і відчуттями, все таки вернутись трохи туди, трохи назад, в дитинство і принаймні намагатись повірити в диво. Або хоча б попробувати через посмішки дітей і через їх переживання зрозуміти, що воно, диво, ось тут – в тій же посмішці і радості тої самої дитини. Все насправді набагато простіше – зрозуміти б оте мені своїм малим розумом!
Вірю і знаю, що добрий Миколай і цього року нікого не минув і завітав до всіх, всіх, всіх, всіх, всіх, всіх і ще тисячу, десятки, сотні тисяч, мільйон раз «всіх». Може до кожного по-різному, але до всіх точно – це стодвадцятип’ятивідсоткова гарантія. А скільки раз він ще й протягом всього довжелезного року приходить до нас! Не порахуємо цього, хоч би як хотіли. Його заступництво з нами постійно! А до тих, хто може часом чується самотньо і одиноко, сумним і покинутим, розчарованим і у відчаї, святий взагалі так близько, ну просто настільки близько, ближче, ніж навіть та людина, котру обнімаємо найміцнішими, найтеплішими у світі обіймами!
Хоч він, мабуть, і в тих обіймах є. Звичайно, що є! І в тихому слові він є, і в підтримці, у розраді і ще в цілій купі всякої доброї всячини, через яку святий Микола за милостивими вказівками Головнокомандуючого направду робить дива.
Більше фото з емоціями дітей можна переглянути тут
Андрій Гринда, волонтер