Шлюб. Молоді домовились зі священиком, що організують невелике частування на парафіяльному подвір’ї перед храмом. Дощ, що розпочався невчасно, перешкодив їхнім планам, й молоді стали просити священика, щоб дозволив відсвяткувати в храмі.
Парох цілком не був у захопленні від цієї пропозиції, – святкувати у храмі, але молодята впросили: “З’їмо лиш шматок торта, заспіваємо якусь пісеньку, вип’ємо трохи вина, опісля поїдемо додому.”
Таки вмовили пароха. Одначе запрошені випили трохи вина, заспівали пісеньку, опісля випили іще трохи, і ще раз заспівали, ще одна пісня й так, за якихось півгодини весела забава була в розпалі. Усі веселились й раділи шлюбові. Лише священик напружено ходив туди й назад у захристії, роздратований галасом, що його весільні гості вчинили у храмі.
Зайшов вікарій й мовив: “Бачу, що ви, отче, дуже напружений”.
– Звичайно, що я в неабиякому напруженні. Чуєте, який галас здійняли в Божому домі. На всіх святих!
– Але ж, отче, не було в них іншого місця, щоб відсвяткувати свято.
– Добре про це знаю. Але чи потрібно при цьому так галасувати?
– Але ж не можемо забути про те, що сам Ісус одного разу був присутній на весіллі.
Парох відповів: “Знаю, і то дуже добре, що Ісус Христос був присутній на весіллі, не мусиш мені цього пригадувати! Але в Кані не було ще Чесних Дарів!”
Найважливіший – Ісус Христос. Небезпека народжується тоді, коли Чесні Дари стають важливішими за самого Ісуса Христа. Коли поклоніння стає важливішим за любов, а стіни важливіші за життя.
Бруно Ферреро
Фото: potencial