Ось історія юнака, який пішов шукати щастя.
Один чоловік покликав перед смертю сина і сказав йому так:
– Сину мій, я знаю, що я скоро помру, я хочу, щоб твоє життя було щасливе.
Син запитав:
– Батьку, скажи, що треба робити, щоб стати щасливим.
Батько відповів:
– Походи по світу і тобі скажуть як віднайти щастя.
Батько помер, а син вирушив у дорогу. Дійшов він до ріки і бачить блукає по берегу кінь. Худий, голодний і старий.
– Куди ти йдеш, юначе, – запитав кінь.
– Іду шукати щастя. Може ти знаєш де його можна знайти.
– Послухай, юначе, що я тобі розповім, – сказав кінь. Коли я був молодий, усі мене пестили, любили, годували. І я навіть голови не повертав до ясел, чекав поки мені самому до рота піднесуть. Роботи я сном і духом не знав. Про інших байдуже мені було. І думав я, що на світі нема нікого щасливішого від мене. А тепер я постарів і всім байдуже про мене. Тому юначе бережи свою молодість. Але не так бережи як я, не чекай коли для тебе зробиться чужими руками. До всякого діла берися. Вмій порадіти і чужій радості. Не бійся своїх клопотів. Тоді до самої смерти будуть біля тебе і любов і дружба. І щастя не втече від тебе.
Юнак пішов далі. Ішов він ішов і побачив дерево. На дереві сиділа птаха. Пір’я в неї яскраве, сине, блискуче.
– Юначе, куди ти йдеш, запитала?
– Я іду світом, шукаю своє щастя. Може Ти знаєш, де його знайти?
Птаха відповіла:
– Послухай юначе, що я тобі скажу. Ти, як бачу, вже давно в дорозі. Обличчя твоє прикрилося пилюкою, одяг звисає лахміттям. Не подібний ти вже на самого себе. Люди відвертаються від тебе, з тобою і щастя знатися не схоче. Запам’ятай мою правду. Нехай усе в тобі буде гарне, тоді і світ навколо тебе буде прекрасний. Опісля і щастя своє побачиш.
Юнак повернувся до дому. Зрозумів він, що за щастям не варто ходити нікуди
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта