Один молодий лицар був відомий своїм розпусним способом життя. Монах намагався напоумити лицаря, що він ризикує постати перед судом Божим з душею, обтяженою гріхами.
„Нема чого боятися, — легковажно відповів лицар. — Тобі ж відомо, що Господь Бог добрий і милосердний. Перед смертю я промовлю три слова, які принесуть мені вічне спасіння. Скажу: „Господи, змилуйся і прости”.
Монах похитав головою, а лицар, сміючись, знову взявся за своє.
Якось, під час сильної бурі, лицар їхав верхи уздовж берега глибокої ріки. Він не хотів пропустити балу. Та раптом ударив грім. Кінь із переляку став на диби і скинув вершника у стрімку течію.
Перед смертю лицар викрикнув свої останні три слова: „Щоб ти здох!”
Дві рибки плавали одна побіля одної. Раптом молодша запитала старшу: “Що воно таке, що про нього всі говорять?”
“Що саме?”
“Море”.
Старша рибка вибухнулася голосним сміхом (як – що так можна сказати про рибку):
“Море – це те, що навколо нас. Ми є в ньому”.
Молодша рибка недовірливо похитала головою:
“Не вірю. Це тільки солона вода!”
Тільки солона буденність може підготувати нас до вічности.
Бруно Ферреро
Фото: Форум