Жили собі три сестри; перша була ледащиця, друга злюща презлюща, а третя і розумниця, і красуня, і рукодільниця – сама втіха і радість. Одного ранку спинилася підвода під їхніми воротами, сестри виглянули подивитися хто приїхав. На підводі сиділа незнайома стара.
– Хто ти? – спитали вони.
– Я, доля. Вже пора виходити вам заміж.
Посадила їх доля на підводу і повезла видавати їх заміж. Заїхали вони у перше село. Бачать у полі парубок працює і в руках у нього всяке діло горить. Щось треба полагодити, збудувати усі найперше до нього біжать.
– Оце твій, – каже доля першій сестрі.
Зсадили сестру і поїхали далі. Заїхали в друге село. Там живе такий парубок, що всім допомагає. Добрий до всіх. Натішитися ним люд не може, такий він молодець.
– Оце твій, – каже доля другій сестрі.
Зсадили сестру і поїхали далі. Приїхали у третє село. В останньому дворі у багнюці під старезною халупою лежить біля колодязя п’яний. Зупинила доля підводу і каже:
– Це твій.
– Та на лихо він мені? Я і добра, і вродлива, і рукодільниця. Он сестрам яких знайшла? Хіба іншого для мене нема?
– Інші є. – і зітхнувши додала, – Та цей згине без тебе.
Господь хоче, щоб усі люди спаслися і веде нас до спасення різними дорогами. Деколи Він зводить нас з людьми, що майже зовсім гинуть, але прийшовши в їхнє життя ми можемо перемінити його.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта