Щасливе подружжя в колі дітей на онуків святкувало своє золоте весілля. Хтось із гостей попросив чоловіка поділитися рецептом такого довгого й щасливого подружнього життя…
Старший пан примружив на хвилинку повіки, потім, наче виловлюючи з пам’яті далекі спогади, почав розповідати:
– Люція, – моя дружина, була єдиною дівчиною, з якою я мав побачення. Я зростав у сирітському будинку і з дитинства мусив тяжко працювати, щоб здобути найнеобхідніше. Ніколи не мав часу на зустрічі з дівчатами. Люція полонила мене одразу. Поки збагнув, що власне відбувається, уже попросив її стати моєю дружиною.
Ми обоє були такими молодими… У день весілля, після того, як ми повінчались у церкві, батько Люції відвів мене вбік і вклав у руки пакуночок. Сказав: «Завдяки цьому подаруночкові твоє подружнє життя буде щасливе, й нічого більше для того не будеш потребувати ».
Зацікавлений і збентежений, я ледве впорався з папером і стрічкою. У коробці лежав великий золотий годинник. Обережно витягнув його. Коли уважно почав оглядати, зауважив текст, вигравіруваний на золотому диску. Була це дуже розумна порада. З того часу її щоразу, як відкривав годинника, щоб дізнатись, котра година.
Старший пан посміхнувся, і показав свого старого годинника. На дискові виднілося дещо стерті від часу слова, у яких була захована таємниця щасливого подружжя. Ось ці слова: «Скажи щось приємне Люції».
Скажи щось приємне людині, котру кохаєш. Зроби це саме зараз.
Бруно Ферреро
Фото: Тиждень подружжя