Побачив Чорторий на березі чудову Лілію і вирішив, хай там що, її домогтися. Чого ж він тільки не пропонував красуні: поплавати на його швидких хвилях, ласкаву прохолоду води в нестепну спеку і цілу водоверть при всяких розваг та втіх. Завагалася красуня. Помітив це Жук, безнадійно закоханий у неї і заповзявся відмовляти:
– Згубить він тебе, пропадеш.
Але, де там. Чорторий виглядав таким сильним, якимось таємничим. Лілія заперечила:
– Та ні. Все таки я погоджуся.
– Он так! – крикнув жук, – ну тоді поглянь, що на тебе чекає.
І він склавши крильця стрибнув у Чорторий, який тут же без жалю поволік і закрутив його, поглинувши без сліду. І коли він назавжди зник з очей лілії, зрозуміла вона, що таке справжня любов.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта