Єдиного пасажира. що вижив після корабельної аварії викинуло на безлюдний острів. З уламків корабля, що прибилися до берега, він так-сяк збудував собі схованку, заніс туди все, що викинуло море і могло стати йому в пригоді. Він підніс хвалу і подякував Богові за свій порятунок. Минуло багато днів, та поряд з островом і не пропливало жодне судно, щоранку він обходив острів шукаючи їжі. Одного разу, під час такої мандрівки, спалахнула пожежа, полум’я пожерло усі дерева навкруги. Його житло і всі речі згоріли до чита, тільки чорний дим підносився до неба.
Повернувшись і знайшовши згарище на місці житла. бідолашний заволав до неба:
– Як Ти міг мені таке мені учинити? За що? – він зовсім занепав духом.
Але раптом почув незвичний шум і побачив корабель, що наближався до острова.
– Як ви знайшли мене?
– Ми помітили вогнище, яке ти розклав.
Навіть у тому. що є важке і болісне треба вбачати надію. Чорний дим на попелищі життя може бути сигналом на яке відгукнеться спасіння.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта