Дівчинка подала своїй учительці листочок зі своїм особистим “рецептом для життя”. Написала: “Потрібно чотири обійми на день, щоб прожити. Потрібно вісім обіймів на день, щоб якось іти вперед. Потрібно дванадцять обіймів на день, щоб рости”.
У сім’ї був старий чорний кіт, який у повечірню пору поводився досить дивно. Не хотів ані їсти, ані гуляти, не хотів узагалі нічого робити.
Сидів посоловілий на землі, чекаючи, поки усі розсядуться. Далі заскакував комусь на коліна, і опинявся в чиїхось обіймах. Коли вже зайняв омріяне місце, починав, демонструючи котячу грацію, витягати спинку, перш аніж рука починала пестити його. Вигинався, щоб зручніше вмоститись, випростовував лапки. Щоразу ластився, голосно муркочучи. Дивився на всіх люблячими й повними довіри очима.
Тоді діти казали: “Атилла хоче пестощів”.
Батько, спостерігаючи за цим ритуалом, мав таке пояснення: “В нашій сім’ї не тільки кіт цього потребує, а навіть я й моя дружина. Адже прагнення ласки не залежить від віку. Це яскраво проявляється в дітей. Вони потребують, щоб їх брали на руки, обіймали, пригортали до себе, турботливо вкладали до сну, не тому, що їм тривожно чи чогось не вистачає. А просто тому, що це діти”.
Є багато речей, якими я прагну обдарувати всіх дітей на світі. Коли б я мав право обрати лише одну річ, то хотів би, щоб кожну дитину щодня було кому обняти.
Бруно Ферреро