Якось учитель з учнем ішли путівцем. Бачать на зустріч їм прямує буркочучи чоловік, увесь розбурханий, мало не плаче.
– Що сталося, друже мій? – запитує учитель.
– Та мене щойно якийсь негідник образив останніми словами і до того ж пусто-дурно! Що я зробив йому?
– Він не міг тебе образити, – відповів учитель.
– Як не міг, якщо образив., – здивувався перехожий.
– Ти ж його навіть не знаєш і мене бачиш уперше. Як ти можеш таке казати?
Учитель відійшов на кілька кроків приглядаючись до землі а потім нагнувся, підніс щось, підійшов до чоловіка і простягнув щось знайдене у кулаку.
– Візьми, – це тобі напевно допоможе.
Той механічно взяв запропоноване, але побачивши, що це жук, викинув комаху.
– Що це означає? – обурився перехожий.
– Вибач, друже, я не хотів тебе злякати. А от мій учень, справді має те, що тобі потрібно.
І звернувшись до учня сказав:
– Дай цьому вельмишановному панові те, що ми знайшли в саду.
– Що саме, – насторожився перехожий, – якщо це також якась гидота, то я не візьму.
Учень розв’язав клунок і дістав яблуко.
Перехожий спантеличено глянувши на гарний соковитий плід і переконавшись, що каверзи ніякої немає, подякував, але брати не став.
– Чому ж ти не береш, а жука взяв?
– Жука я взяв ненавмисне, я ж не знав, що ти мені даси, а яблуко мені просто не потрібне.
– Отак і в житті ми часто беремо непотрібне і навіть огидне просто так не замислюючись. Нам дають, а ми беремо. Якщо хтось ображає тебе, ти маєш вибір – прийняти ці образи і відчути кривду, або відкинути їх, усвідомлюючи, що вони зовсім нам не потрібні. Ось тому я і сказав, що той чоловік не міг тебе образити, ти сам допоміг йому прийнявши образливі слова!
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта