Великий король хотів вибрати спадкоємця з трьох синів. Всі вони були близнюки, розумні і хоробрі і вибрати було нелегко. Він порадився з мудрецем і той підказав йому ідею.
Король попросив до себе усіх трьох синів, дав кожному мішечок з квітковим насінням і сказав:
– Що вирушає в багатолітню прощу. І хто найкраще збереже його насіння, той і найкраще стане спадкоємцем трону.
Перший син, не думаючи довго, поклав насіння в металеву скиню.
Другий подумав, якщо покласти його в скриню, то воно загине, він пішов до крамниці і вирішив купити таке саме, коли повернеться батько.
А третій син пішов у сад і розсипав насіння всюди де було вільне місце.
Через три роки повернувся батько.
Перший син дістав із скрині мертве закисле насіння. Батько сказав: – «То не моє насіння. Моє могло розквітнути а це, не розцвіте ніколи».
Другий син побіг до крамниці купив насіння і віддав батькові, але батько сказав: – «Це не моє насіння, я висівав рідкісний сорт…»
Третій син повів батька в сад, де росли тисячі квітів і сказав: – «Ось те насіння, яке ти мені дав, скоро воно дозріє, я зберу його і віддам тобі».
– Ти мій спадкоємець.
Любов подібна до квітів, якщо вона розцвіла у тобі то треба її віддавати. Чим більше ти її віддаєш, то рясніше вона квітне.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)