– У дощовий день ти повинен вийти в поле, підняти руки до неба і стояти… і тоді на тебе зійде просвітлення, – говорить учитель своєму учневі.
Через кілька днів учень приходить до нього і звітує:
– Я все зробив, як Ви веліли, учителю. Під час дощу вийшов у поле, підняв руки і стояв, вода текла по моєму обличчю, волоссю, по моєму тілу, я весь замерз, мої ноги задубіли… Я стояв так кілька годин, загалом, в кінці-кінців я зрозумів, що я – ідіот.
– Ну що ж. Для першого разу навіть дуже добре.
Джерело: Духовний дзвін