Прийшов до царя якось чоловік і запитав, чи той не знає, як спасти себе від прогрішення.
Цар повелів йому наповнити посудину оливою по самі вінця і пронести через місто не розливши жодної краплини.
– Якщо вильєш хоч краплину, то будеш без голови.
Він дав наказ двом зброєносцям з оголеними мечами іти за ним назирці і негайно виконати присуд щойно вилляється крапля.
Сталося так, що саме у той час у місці був ярмарок і вулиці були загаджені людом.
Та наш чоловік був настільки пильним і обережним, що не розлив ні краплини. Зраділий він повернувся до царя.
– Що ти бачив навколо себе коли йшов містом? – запитав той.
– Нічого, – відповів він, – я не роздивлявся, тому, що пильнував оливу.
– Добре, – сказав цар, – так і чини. Припади усією своєю увагою, почуттями і серцем до Бога та його волі як до тієї посудини наповненої оливою. Так ти спасеш себе від гріха.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта