На фабриці з’явилася величезна проблема – крадіжки. щодня з території потайки виносили товар. Керівники доручили охоронцям обшукати кожного робітника, що виходив з фабрики наприкінці дня.
Робітники, здебільшого, охоче відкривали свої торби і дозволяли оглянути їх вміст. Охоронці працювали вельми ретельно, перевіряючи всіх, аж до останнього робітника.
Останнім завжди йшов чоловік, що вивозив з фабрики цілий візок відходів. І завжди один і той самий охоронець витрачав добрих пів години, риючись в обгортках, недопалках і пластикових склянках, тоді як інші вже могли йти додому. Але він ніколи не знаходив нічого.
Якось увечері охоронець сказав роздратовано тому чоловікові:
– Послухай, я знаю, що Ти щось витіваєш. Щоразу я перевіряю вміст твого візка, аж до найдрібніших речей і не знаходжу хоч чогось цінного, що можна вкрасти. Скажи мені, що робиш і я даю слово, що нікому не викажу Тебе.
Чоловік здвигнув плечима і сказав:
– Все дуже просто – я краду візки.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)