Одна родина завітала до ресторану. Офіціантка спершу вислухала замовлення дорослих, потім звернулася до семирічного хлопчика.
– А ти що замовиш? – спитала.
Хлопчик обвів несміливим поглядом своїх рідних і проказав:
-Я хотів би булку з ковбаскою.
Не встигла офіціянтка прийняти замовлення, як мати відрізала:
– Ніякої там булки. Прошу, принесіть йому котлету з морквою і картопляне пюре.
Та офіціянтка знехтувала її слова, запитавши малого: 
– Булку з чим – з кетчупом чи, може, з гірчицею?
– З кетчупом.
– Зараз принесу, – запевнила жінка і подалася до кухні.
Члени родини сиділи наче німі, приголомшені.
А хлопчик поглянув на рідних, на кожного зокрема, відтак оголосив:
– Та пані вірить, що я існую насправді!
У наших оселях мешкають люди, до яких ми ставимося, ніби до меблів. Чимало людей прагнуть існувати насправді.
Бруно Ферреро
Фото: Rte Food