Дивлячись у вікно, що виходило на ринок, учитель помітив одного свого учня. Це був Гайкель – він поспішав і виглядав дуже заклопотаним. Учитель гукнув його і запросив до себе.
“Гайкелю, ти бачив, яке було вранці сьогодні небо?”
“Ні, учителю”.
“А дорогу, Гайкелю? Чи бачив ти сьогодні вранці дорогу?”
“Так, учителю”.
“А тепер бачиш її?”
“Так учителю, бачу”.
“А скажи мені, що ти бачиш?”
“Вози з крамом, коней, повно людей… всі щось вигукують, сперечаються, махають руками… Оце і все, що я бачу”.
“Гайкелю, Гайкелю, – м’яко дорікнув учитель, – і через п’ятдесят і через сто років буде ця дорога і буде подібний до цього ринок. Інші купці прийдуть на інших возах продавати і купувати. Але ні мене, ні тебе вже не буде. Тож скажи, Гайкелю, навіщо ти так поспішаєш, що навіть не маєш часу глянути на небо?”
Гайкелю, чи Ти сьогодні бачив небо?
Бруно Ферреро
Фото: tochka.net