Колись давно жив один дід. Жив він у старому храмі, до того храму приходили бавитися діти. Одного разу, коли найпустотливіший хлопчик бавився на приступцях храму. До нього прилетіло три горобці. Перший горобець сказав:
– Найвеличніша річ у цьому світі – сонце. Завдяки сонцю наш світ такий прекрасний. Але люди, що звикли до його світла – сприймають сонце як щось звичайне.
Почувши це другий горобець сказав:
– Найнайвеличніша річ у цьому світі – це вода. Без води немає життя. Але люди, що звикли до її повсюдності, приймають її як належне.
І врешті решт, заговорив третій горобець.
– Те, що казали ви, правда, сонце і вода – чудові дари, але найцінніше на землі – повітря. Люди його щедрості, навіть не помічають, а без нього ми би погинули.
Вислухавши розмову горобців хлопчик замислився. Він ніколи не відчував до вдячності повітря. Води та сонця. Він побіг до діда і розповів про почуте. Його засмутили маленькі пташки – виявилися мудрішими за людей. Дід усміхнувся і сказав.
– Вітаю тебе з великим відкриттям. Ти кажеш правду. Люди забули про найважливіше в житті. Але всі їхні помилки можна пробачити, якщо вони навчаться любові. Любов – це дорога до Бога. Завдяки любові люди прощають одне одному, сприймають одне одного, творять прекрасний світ.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта