Якось чоловік вирушив у містом до великого мудреця. Виявилося, що живе мудрець у старезній халупі на околиці. В оселі не було нічого, крім прогнутого ліжка і заваленого книгами стола, за яким сидів старий дід, заглибившись у читання. Гість спитав його:
– Де живе мудрець?
– Ви мене шукаєте, – пояснив йому старий. Що вас так здивувало?
– Не розумію. Ви – великий мудрець, маєте багато учнів. Ваше ім’я відоме всій країні. Ви маєте жити в палаці.
– А де живете ви? – запитав старий.
– Я живу в своїй садибі – великому багатому домі.
– А як ви заробляєте на життя?
Гість розповів господарю халупи, що він купець і два рази на місяць їде у велике місто за товаром, який потім перепродує місцевим крамарям. Старий слухав його уважно, а потім поцікавився, де він зупиняється у чужому місті.
– У маленькій кімнаті невеличкого готелю, – повідомив той.
– Якщо би хтось відвідав вас у цій маленькій кімнатці, то міг би спитати: «Чому ви, заможна людина, живете в такій бідній кімнатці?» А ви могли би відповісти: « Я тут проїздом і ненадовго. Тут є все, що мені треба. Приїжджайте у мій справжній дім і ви побачите, що він зовсім інший.» Це саме стосується і мого пристановища. Я тут лише проїздом. Цей матеріальний світ – тільки дорога. У моєму справжньому домі все виглядає інакше. Приходьте в мою духовну оселю і переконайтеся, що я живу в палаці.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта