Один мудрий старий пан вийшов на пенсію і купив собі скромний будиночок поряд зі школою.
Уперше за кілька тижнів свого відпочинку він жив у тиші і привіллі, поки не почався навчальний рік. Уже наступного дня троє хлопчаків повні сили і енергії почали ходити вулицею і калатати по всіх сміттєвих контейнерах, що там стояли.
Ця металева музика тривала день у день. Поки мудрий старий не вирішив, що пора діяти.
Якось він перестрів юних музикантів і спинивши їх сказав:
– Діти, ви такі милі. Мені подобається, що ви виказуєте свою радість до життя. У вашому віці я сам так робив. Чи не зробите мені послугу. Я дам кожному з Вас по долару, якщо пообіцяєте приходити сюди щодня і калатати далі.
Діти нестямилися від радості і далі стукали по контейнерах. За декілька днів старий знову прийшов до дітей. Але вже зі сумною посмішкою.
– Економічний занепад витрусив мого гаманця, тепер я зможу платити вам лише 50 центів.
Юним бешкетникам це не припало до вподоби. Але вони пристали на пропозицію і продовжували свої денні навали. Ще за кілька днів винахідливий чоловік знову прийшов до хлопчаків, що барабанили у сміттєві баки.
– Слухайте, мені затримують пенсійні виплати. А тому я можу давати лише по 25 центів. Ну як?
– Жалюгідний четвертак, – вигукнув головний заводіяка. – Якщо ви думаєте. що ми згодимося марнувати час, гупаючи тут за четвертак, то ви зійшли з розуму. Не буду цього, пане. Ми йдемо.
І старий до останку днів своїх тішився миром і спокоєм.
«Будьте отже мудрі як змії» Мт. 10.16
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)