Один чоловік прийшов до монаха пустельника. Він спитав його: – Чого вчить тебе це життя у мовчанні? Монах, що саме набирав води з криниці, відповів своєму гостеві: – Подивись на дно цієї криниці. Що ти бачиш? Чоловік зазирнув до колодязя. – Нічого не бачу, – відповів. Якийсь час монах стояв непорушно, а тоді знову звернувся до гостя: – Подивись тепер! Що бачиш у колодязі?
Чоловік глянув і сказав:
– Зараз бачу себе, своє відображення у воді.
Монах пояснив:
– Коли я занурив відро, по воді пішли хвилі. А зараз вода спокійна. Подібним є і результат мовчання: людина знаходить себе саму.
“Коли я не можу дати собі раду зі собою, сідаю біля своєї бабці, яка часто плете щось спицями… Моя бабця пахне лавандою, її дихання повільне, спокійне. Час від часу вона піднімає очі й усміхається. Але звичайно вона просто плете і… дихає… Мені тоді здається, що заколисує мене…”. (Амеля, 14 років)
Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша.
Бруно Ферреро
Фото: tumblr.