Діти покуштували варення, яке щойно приготувала мама. Воно їм дуже сподобалось. І тут до кімнати зайшов молодший брат.
– Можна і мені покуштувати варення? – запитав він.
– Не їж, воно дуже кисле, – пожартували старші діти.
Наївшись ласощів вони побігли на вулицю. До кімнати зазирнула мама.
– А ти чому не скуштуєш варення, милий?
– Бо воно кисле, – крізь сльози відповів малюк.
– Та не може бути, – усміхнулася мама, – хто це тобі сказав?
– Старші.
– Вони пожартували, їж і не бійся, – заспокоїла мама засмученого малюка.
Старші брати знову прибігли до кімнати.
– Ти чому їси варення воно ж кисле?! – засміялися вони.
– Ні, солодке, – відповів малюк.
– А як ти знаєш, що солодке?
– Тому, що так мама сказала, – впевнено відповів хлопчик.
Ми дещо подібні до цього маленького хлопчика. І нам дуже важко самим зрозуміти, що таке добро, а що – зло. Але в нас є сповнений любови Отець, що завжди готовий допомогти і підказати правильну відповідь.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)