Одна дівчинка вирішила наново пофарбувати свого велосипеда.
Обрала колір зелений, бо змалечку дуже його любила. Одначе старший брат сказав їй на те:
– В житті не бачив зеленого велосипеда! Пофарбуй-но краще червоною фарбою. Буде класно!
Червоний колір також подобався дівчинці, й вона пофарбувала велосипед у червоний колір.
Але подружка зауважила:
– Всі мають червоні велосипеди. Чому би тобі не пофарбувати його у блакитний колір?
Дівчинка, подумавши, таки пофарбувала велосипед у блакитний колір.
Але син сусідки мовив:
– Блакитний? Цей колір якийсь сумний. От жовтий куди веселіший!
Дівчинка визнала: жовта барва таки веселіша.
Тут озвалася й сусідка:
– Який жахливий колір! А найкращим був би бронзовий. Я раджу бронзовий.
І дівчинка забарвила велосипед у бронзовий колір.
Тут нагодився старший брат, який з несподіванки закричав:
– Ти що, не послухала мене? Та ж бронзовий колір – такий буденний! Ти мусиш перефарбувати свого’ коника’ у червоне – мусиш, і край!
Тоді вона дзвінко засміялася. Взяла бляшанку з зеленою фарбою, покрила нею багатостраждальний велосипед і вже не звертала уваги на те, що кажуть інші.
Якщо надавати надмірної ваги тому, що кажуть інші, це може навіть обернутися бідою.
Одного недоброго дня соловейко занедужав і перестав щебетати.
– Він насправді не хворий, – гомоніли горобці. – Він просто лінується співати.
Така ‘версія’ глибоко образила соловейка, й він защебетав знову.
– От бачите: ми мали рацію! – зрадиш горобці.
Щоб заспівати з колишньою дзвінкістю, соловейко напружив останні сили. Проспівав – і помер.
А горобці дивувалися: ‘Для чого співав, коли був недужий?’
Бруно Феррреро
Фото: Портал споживача