Якийсь чоловік заблукав у лісі і вийшов до хатинки пустельника.
Привітавши старця, подорожній запитав:
– Скажи мені, хто ти?
– Я – це ти, – почув він у відповідь.
– Ні, так не піде. Я – це я, а ти – це ти.
– Добре, – погодився пустельник. – Я – це я, а ти – це я.
– Ні, ні, – знову заперечив гість. – Не потрібно змішувати моє «я» і твоє «я».
– Якщо ти кажеш про себе – «я» і я кажу про себе – «я», то яка між цими двома «я» різниця? – Запитав старець.
– Що значить «яка різниця»? Я – гість, а ти – пустельник.
– А якщо ми обидва – гості? – Поставив питання пустельник.
– Як це? – Не зрозумів чоловік.
– Ти мій гість, а я – гість цього світу. Тоді що виходить?
– Що ми – одне… – прошепотів, дивуючись сам собі, мандрівник.
«Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; але ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити» (Ів. 14,19).
Джерело: Духовний дзвін