Жили собі три брати; нічого більше на білому світі не мали вони, крім одного грушевого дерева, і стерегли те дерево по черзі: один залишався біля груші, а двоє інших йшли на працю.
Одного разу Бог послав ангела подивитися, як живуть брати, і якщо погано – то наділити їх кращим життям. Ангел Божий зійшов на землю, перетворився в жебрака і, підійшовши до того, який оберігав дерево, попросив у нього одну грушу. Цей зірвав зі своєї частки, подав йому й каже:
– Ось тобі з моєї частки; з братових не можу тобі дати.
Ангел подякував йому і пішов.
Наступного дня залишився інший брат стерегти дерево; знову прийшов ангел і попросив одну грушу. І цей зірвав йому зі своєї частки, подав і каже:
– Ось тобі з моєї частки; з братових не можу тобі дати.
Ангел подякував і пішов. Коли настала черга третього брата оберігати дерево, знову підійшов ангел і попросив виділити йому одну грушу. І третій брат зірвав зі своєї частки, подав йому й каже:
– Ось тобі з моєї частки; з братових не можу тобі дати.
Коли настав четвертий день, ангел зробився ченцем, прийшов рано-вранці і застав всіх трьох братів біля хати.
– Ідіть за мною, – сказав їм ангел, – я наділю вас кращим життям.
Вони пішли за ним, не кажучи ні слова. Приходять до великого бурхливого потоку.
– Чого б ти бажав? – Запитав ангел старшого брата.
А він у відповідь:
– Щоб з цієї води зробилося вино і дісталося б мені.
Ангел перехрестив посохом струмок – і замість води потекло вино: тут готують бочки, тут вино наливають…
– Ось тобі за твоїм бажанням! – Сказав ангел старшому братові і залишив його на тому місці, а з двома іншими пішов далі.
Вийшли вони на галявину – всю поляну вкрили голуби. Тоді запитав ангел середнього брата:
– Чого ти бажаєш?
– Щоб усе це були вівці і належали б мені.
Ангел Божий перехрестив поле своїм посохом – і замість голубів з’явилися вівці: звідки взялися кошари, одні жінки доять, інші молоко розливають, треті знімають вершки, інші сир роблять, інші масло топлять…
– Ось тобі за твоїм бажанням! – Сказав ангел.
Взяв з собою молодшого брата, пішов з ним по полю і запитав:
– А тобі чого б хотілося?
– Мені нічого іншого не треба, тільки б дав мені Господь дружину від праведної християнської крові.
Тоді сказав ангел:
– О, це не легко дістати; у всьому світі тільки і є три такі: дві одружені, а одна – дівиця, і за ту двоє сватаються.
Ідучи довго, прийшли вони в одне місто, в якому був цар, а в нього дочка від праведної християнської крові. Як прийшли в місто – стали до царя просити наречену, а там вже сватаються за неї два царя. Стали і вони свататися. Коли побачив їх цар, сказав своїм наближеним:
– Як же бути тепер: ці – царі, а ці – немов жебраки перед ними?
– А знаєте що? – Сказав ангел. – Зробімо так: нехай наречена візьме три лози і посадить їх в саду, призначивши кожному з женихів яку хоче; на чиїй лозі буде вранці грона, за того нехай і вийде заміж.
Всі на те погодилися; царівна посадила в саду три лози і кожному призначила свою. Глянули вранці, а на лозі бідняка грона. Тоді цар, нічого робити, віддав дочку свою молодшому братові, і повінчали їх у церкві. Після вінчання відвів їх ангел в ліс і залишив там; тут жили вони цілий рік. А коли виповнився рік, сказав Господь ангелові знову:
– Піди, подивися, як живуть ті сироти; якщо в нужді, наділи їх більше.
Ангел спустився на землю, перетворився знову в жебрака; прийшов до того брата, у якого потік лився вином і попросив у нього чашу вина. Але той відмовив йому, кажучи:
– Якщо всякому давати по чаші, так і вина не вистачить!
Коли почув це ангел, негайно перехрестив посохом – і полився потік, як колись, водою.
– Не буде в тебе нічого, – сказав він старшому братові, – іди під свою грушу, пильнуй її!
Потім пішов звідти ангел; прийшов до іншого брата, у якого все поле вівці вкрили, і попросив у нього шматок сиру. Але той відмовив йому, кажучи:
– Якщо всякому давати по шматку, так і сиру не вистачить!
Коли почув це ангел, негайно перехрестив посохом поле – і замість овець спурхнули голуби.
– І тобі більше нічого не дістанеться, – сказав він середньому братові, – іди під свою грушу, пильнуй її!
Після того пішов ангел до молодшого брата подивитися, як він живе. Приходить, а він зі своєю дружиною живуть у лісі бідно, в хатині. Ангел попросився до них переночувати – вони охоче, від усього серця, його прийняли, і стали просити не поставити їм того в провину, що не можуть пригостити його так, як би бажали.
– Ми люди бідні! – Говорили вони.
– Нічого, – відповідав ангел, – я задоволений і тим, що є.
Що будеш робити? Муки у них не було, щоб замісити справжній хліб; так вони товкли деревну кору і з тієї готували хліб. Такий-то хліб замісила тепер господиня для свого гостя і посадила в піч. Стали вони розмовляти; після, глядь, – чи готове? А перед ними справжній хліб, і такий славний, так піднявся високо… Побачивши те, чоловік з дружиною подякували Богові:
– Слава тобі, Господи, що можемо пригостити мандрівника!
Подали хліб гостю, принесли глечик з водою, і тільки стали пити – а в глечику вино. У той час ангел перехрестив своїм посохом хатину, і на тому самому місці виріс царський палац, а в ньому всього багато. Ангел благословив їх і залишив там, і прожили вони щасливо весь свій вік.