Вулицею йшла дівчинка і вела за руку дуже п’яну жінку, яка горбилась і лаяла когось. Її волосся було розкуйовджене, а одежа дуже брудна. Люди навколо не приховували своєї огиди і відхилялися вбік, а хтось обурено сказав:
– Жахіття. Яка п’яниця.
Дівчинка зупинилася, повернулася заплаканим обличчям до перехожих, і, затремтівши як у пропасниці, закричала з болем:
– Не п’яниця вона. Не п’яниця. Це моя мама!
Не поспішаймо «шити шапку» ближньому, згадаймо, що його Господь любить так само як і Вас.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)
Джерело: Оранта