Ішов сніг, погода була тиха і великі неквапом кружляли в чудернацькому танці, повільно наближаючись до землі. Дві сніжинки, щ летіли поряд вирішили побесідувати. Боячись втратити одна одну, вони взялися за руки і одна з них весело сказала:
– Як добре летіти втішаючись польотом.
– Ми не летимо, а просто падаємо, – з сумом відповіла інша, – незабаром, ми зустрінемось із землею і обернемося в білу пухнасту ковдру.
– Ні, ми летимо на зустріч погибелі, і на землі нас просто розтопчуть.
– Ми станемо струмками і помчимо до моря.
– Ми будемо жити вічно, – промовила перша.
– Ні, ми розтанемо і зникнемо назавжди, – заперечувала друга.
Врешті-решт їм набридло сперечатися, вони розімкнули руки і кожен з них полетів на зустріч тій долі, яку собі обрала.
«365 притч на щодень» – видавництво «Свічадо» 2013 (с)